PromoPromo

Мукачево і віртуальний путч штабістів Правого сектора

20 июля 2015, 14:30
У певному сенсі можна сказати, пробний путч від ПС варто було б придумати, якби він сам не відбувся

Тим, хто вірує в поступальний рух Історії від комунізму первісного до комунізму розвиненого або в щось подібне, рекомендую цей текст не читати, щоб не засмучуватися, не випробовувати віру і т. д. Бо віра – це коли бажане здається дійсним.

Тому з дійсністю віра перетинається вельми слабо. У тому числі і віра в «закони історії», через відсутність таких.

Грецька муза Кліо, що відповідає за історію, лише лаборантка, яка байдуже веде журнал подій і вже

Геродота мучила думка: чи всі події варті того, щоб потрапити на скрижалі Історії?

Вирішив, що не всі.

З цієї позиції корисно поглянути і на інцидент у Мукачеві. Насамперед, заглянути в журнал записів Історії про Правий сектор без рожевих окулярів віри.

Дата його народження – 19 січня 2014 р., місце народження – нібито вул. Грушевського в Києві. Але в Києві ні 19, ні 20 січня Правого сектора (ПС) ніхто не бачив.Зате вранці 20 січня його побачила Москва.

Російський інтернет-журнал «Военное обозрение» навіть повідомляв про 300 тис. інтернет-членів ПС, які нібито з’явилися всього за ніч, і яких у ПС немає і досі. Запис у журналі Кліо: піар ПС зробили в Москві.

Старі записи Кліо – біографії Дмитра Яроша і Сашка Білого. Обидва воювали у Чечні у генерала Дудаєва.

Перший – крутий зв’язківець, другий – крутий польовий командир, який поклав групу спецназу РФ, за що Дудаєв називає його ім’ям вулицю в Грозному.

Але в 1999 р. Генпрокуратура РФ чомусь вимагає в України видати за участь у чеченській війні Дмитра Корчинського, який участю в боях особливо не прославився, а не героя Білого і Яроша, що працював разом з ним. Незважаючи на те, що Білий бере участь в цей час у виборах на Волині, а Ярош 20 років розвиває українську ідею за чиїсь гроші в Дніпродзержинську. Розвиває без наочнихрезультатів – брошур і статей Яроша немає.

Напрошується нескладний висновок без деталей – Ярош і Білий були «кротами» ГРУ в оточенні Дудаєва, а далі їх зарахували до «консерв» у відставці.

Майдан

Першим з’являється непосидючий Білий без всякого ПС, а з 20 січня виникає і Ярош в ореолі ПС, розкрученого Росією.

Для його більшої розкрутки, пакуючи речі, Янукович запрошує в ніч 21 лютого Яроша для безпредметної розмови. Говорити їм нема про що, що й констатує Ярош, але сенс цієї зустрічі – зробити з Яроша політичну фігуру.

Янукович майже 3 місяці уникає зустрічей з Кличком, Тягнибоком і Яценюком, не вважаючи їх рівними собі, але, сидячи на валізі, кличе на прохання Кремля до себе Яроша, чим піднімає його в ЗМІ до рівня цих трьох.

Так Ярош з безславного польового командира – серед Небесної Сотні немає членів ПС, почав ставати популярним політиком.

Але Історія ніколи не ходить прямими шляхами, тим більше, якщо по дорозі трапляються люди типу Валентина Наливайченко, дружбою з яким всю весну 2014 р. хвалився Ярош.

Низка фактів вказують (відео записане влітку 2012 року) на те, що Наливайченко перевербував Яроша задовго до Майдану і перетворив ПС з московського проекту на майданівський.

ПС зручний опозиції з двох причин: на нього можна звалити порушення перемир’я Майдану з Януковичем, і ПС заходить в електорат «Свободи», що вигідно для «Батьківщини», УДАРу і Народного фронту.

Не тільки ФСБ, але й ми вміємо використовувати силу супротивника проти нього, як вчать східні єдиноборства.

Так ПС у результаті став «спільним» проектом ФСБ і СБУ.

Але історію творять не лише спецслужби. Після втечі Януковича і з початком війни в ПС проявились й інші творці історії. З’явилися громадяни, які давно хотіли голосувати і підтримувати щось типу ПС.

Сумбур і нечіткість програми ПС їх мало бентежить, бо віруючі завжди бачать у предметі своєї віри те, що їм хочеться бачити.

Пішли в ПС і ті, хто бачив у ньому передовий військовий загін, який не має обмежень на відстріл окупантів. Сподівання цих, схоже, не були марними.

У ПС пішли і агенти Кремля, який вирішив, що не можна ось так взяти і віддати проект СБУ, а також ділки з війни.

Від цих двох категорій нікуди не дітися, головне, щоб вони не зашкалювали чисельно, але як показують події навколо Мукачево, Ярош втратив контроль над таким різним ПС.

Перехресні версії Мустафи Найєма та Михайла Ланьо про стрілянину нібито через поділ ринку контрабанди сигарет мають той же дефект, що і торішня версія ЗМІ однієї сильно відмороженої держави про Коломойського як справжнього очільника ПС і жидомасонів, які влаштували Майдан.

Хто не знає, центр жидомасонів знаходиться в США, десь у підвальчику на Уолл-Стріт, так що америкоси теж причетні.

Але Ланьо і Балога давно солідні люди і можуть ділити ринок як дони в ресторані, а не як «бригадири».

Якщо є що ділити, хоча й сумнівно, що насправді є. Ланьо, вказуючи на Балогу як господаря ПС

Закарпаття, просто відволікає увагу від себе, а Найєм творить цю версію під враженням від детективів про гангстерські війни. Ще один приклад віруючого.

Насправді маємо самостійний «наїзд», а не мафіозну «стрілку», а в результаті його величність Випадок, який теж творить історію.

Група ділків під вивіскою ПС намагається «подоїти» жирного «цеховика» Ланьо, проте його охоронець виявився небоязким і впертим. Мабуть, отримував хороші гроші.

Поява міліції плутає карти, бо здатися – означає якщо не сісти, то позбутися зброї і джипів як засобів виробництва.

Вивіска ПС від міліції їм звільнитися не допомогла, а тому в неї почали стріляти.

Коли зрозуміли, що піти зі стріляниною не вдасться, почали дзвонити на всі відомі телефони і представлятися Робін Гудом, після чого подія з журналу кримінальної хроніки змістилася на скрижалі політичної історії стараннями дуже різних осіб.

Ініціаторами цього зміщення стали штабісти самого ПС, запустивши тему «Наших патріотів продажні менти вбивають!».

Все б нічого, але ПС перед тим про «хрестовий похід» на підприємства Ланьо не оголошував. Так що маємо банальний штабний спосіб заднім числом врятувати честь політичного мундира під вибори.

Як би все звелось до такої словесної тріскотні, то на неї можна було б махнути рукою, зробивши певні висновки про керівництво ПС, але все почало набувати сумного відтінку. Не тому, що 14 осіб з автоматами засіли на околиці Мукачева, – це сумно, але не трагічно, а тому, що частина штабістів ПС взялась закликати до путчу і відходу армії з фронту.

У Кремлі оторопіли від такого несподіваного подарунка від ПС, але швидко зорієнтувались і тепер прагнуть вичавити всі можливі плюси для себе з ситуації в політичному, інформаційному, а по можливості і військовому плані.

Порошенко, щоб запобігти військовій вилазці Кремля, нагадав йому 12 липня, що на фронті зараз 64 тисячі бійців ВСУ і ніхто нікуди йти не збирається.

Якийсь міфічний батальйон ОУН чи 29-а Січ, яка вчора з’явилася в інтернеті, ще заявлять, що підтримають ПС в поході на Київ, – так і має бути в інформаційній війні.

Але в успіх віртуального путчу штабістів ПС слабо вірять навіть фанати Путіна в Україні, а тому скромно пророкують падіння «кривавої хунти» восени, а надійніше – навесні.

Але як кажуть, немає лиха без добра.

Віртуальний путч штабістів ПС допоміг з’ясувати, хто є хто в Правом секторі, і не тільки в ньому.

Великий полководець Семен Семенченко теж засвітився, комічно обізвавши танкові капоніри в АТО укріпленнями, з яких армія нібито може і збирається розстріляти добровольців. Семенченка знову підвело верхоглядство.

Зате у виграші СБУ, йому тепер треба лише відокремити дурнів від кремлівської агентури, і уточнити: у кого брали кредити деякі особи з «Фінансового майдану», яких чомусь помітили в масовці на пікеті ПС.

У певному сенсі можна сказати, пробний путч від ПС варто було б придумати, якби він сам не відбувся.

Самому ПС теж слід почистити ряди, бо ж з’ясувалося, що Ярош, який переконує скласти зброю стрільців, що засіли на околиці Мукачева, свій штаб контролює ще гірше, ніж Тягнибок контролював прогулянки Фаріон по дитячих садках.

Самопомочі слід визначитися з Семеном Семенченком, – а то він став зовсім анекдотичним персонажем.

Виборцям – почати вибирати депутатів до Верховної Ради та інших рад не як в почесну президію, а більш відповідально.

Є й політичний плюс від Мукачівського інциденту – «тихе життя» для тамтешніх регіоналів і чиновників скінчилося: можна чекати появи закарпатського Саакашвілі, який ганятиме корупціонерів і відкриватиме закриті «пляжі».

Це тільки те, що проглядається в близькій перспективі, а загалом у всіх кризових моментів є одна позитивна риса, – люди в результаті стають сильні духом.