Економічний націоналізм в Південній Кореї

14 лютого 2017, 23:40
Поки КНДР розробляла свою доктрину чучхе, на Півдні теж займалися пошуком ідеї, здатної згуртувати націю. Отриманий конструкт отримав назву чучхесон. Цей термін мало використовується в українській і західній літературі, через схожість з назвою північного побратима. Дослідники вважають за краще використовувати термін - «національний суб'єктивізм».

Правитель Південної Кореї – Пак Чон Хі, бачив в фундаменті Республіки Корея шість основних принципів. Це антикомунізм, орієнтація на Захід, силове вирішення проблеми двох держав на Корейському півострові, викорінення корупції та «соціальних вад», створення «свіжої моралі» і створення конкурентоспроможної економіки з повним циклом виробництва. 

У роботах «Шлях нашої нації» і «Держава, революція і я» Пак остаточно формує своє бачення корейської державності. «Ліберальна демократія повинна бути поставлена на здорову націоналістичну основу» - ось основний ідеологічний лейтмотив Кореї при Пак Чон Хі. «Основа, на якій зводиться будівля демократії по-корейськи, і є національна міць. Для того, щоб розпустилися квіти демократії, необхідно розвинути сильну державу... Справжня демократія повинна існувати на базі здорового націоналізму»- ось цитати генерала, які прозвучать голосніше тисячі слів. І для здорового націоналізму, і для демократії головним, на думку генерала, було виховання нової еліти. Що й має статися через «освіження моралі» та боротьбу з «соціальними вадами». 

Взагалі, націоналізм це альфа і омега чучхесона. Пріоритет націоналізму перед іншими ідеологіями був незаперечним. «Ідеології змінюються, а нація залишається» - гримів з трибуни генерал Пак. Корейська нація - понад класи і партій. Корейська нація повинна об'єднатися в єдину національну організацію. 
Таким чином, ми можемо відзначити, що чучхесон - ідеологія прагматичного консерватизму. Корейські культурні та національні традиції повинні синтезуватися з західними відкриттями в галузі науки і техніки, мораль повинна бути традиційною, а економіка сучасною. Основні гасла Кореї шістдесятих - це «Націоналізм насамперед» і «Економіка понад усе». Однак до 1970-х чучхесон трансформувався. Пак щедро спонсорував безліч круглих столів і наукових дискусій щодо поглиблення і поліпшення державної ідеології. Чучхесон став основою більш досконалої концепції - концепції Юсин. 

17 жовтня 1972 року президент Пак робить ненасильницький державний переворот. 27-го грудня він проголошує народження нової політичної системи, досі небаченої в Кореї. Вона отримує назву Юсин - реставрація. Втім, в україномовних джерелах зустрічається так само переклад «Реформи оновлення держави». Але реставрація - більш точне значення, цей сенс закладав в Юсин сам Пак, проводячи паралелі з реставрацією Мейдзі в Японії. За іронією долі, слово «Юсин» навіть пишеться тими ж самими ієрогліфами. 

1970-ті роки Пак проголошує десятиріччям «духовної революції». Проводити цю духовну революцію держава планувала через освіту. «Сила держави в освіті. Освіта визначає долю країни» - ось ще одне з гасел часів правління Пака. Не дивно, що він, колишній учитель, прекрасно розумів роль шкільної системи в ідеологічному вихованні громадян. Студентам і школярам активно прищеплювалися «споконвічні національні чесноти», такі, як повага до влади і старших. Активно просувався культ знань і освіченості. Декрет про національну освіту, що вийшов ще до Юсин, в 1968-му році, після студентських протестів у Європі, був південнокорейською відповіддю на «моральний кодекс будівничого комунізму». У ньому уряд визначав образ «ідеального корейця», який бореться за підняття престижу нації завжди і всюди, підприємливого, цілеспрямованого, такого, що змішує традиційну мораль із західними технологіями, ідеологічно твердого. Все для національного розвитку. Ну і, звичайно, підготовка до возз'єднання країни під владою Сеулу. 

У цьому генерал бачив духовний революційний рух, спрямований на створення особливої системи, де споконвічно корейські традиції соціальних відносин і державного управління будуть поєднуватися з небувалим технічним прогресом і науковими досягненнями. 

Зараз в Кореї епоху Юсин прийнято вважати тоталітарною, а самого Пака - кимось на кшталт Сталіна. Фігура дуже дискусійна, у якої вистачає і прихильників і критиків. Хто знає, у що б продовжувала еволюціонувати ідея Юсин, адже плани були наполеонівські: і війна з Північчю за повне об'єднання, і отримання своєї ядерної бомби, і заборона західної музики, одягу й фільмів, щоб створити свою, корейську поп-культуру для духовно відродженого народу. Генерал дійсно зміг синтезувати елементи з багатьох систем, які, впавши на корейський ґрунт, дали благодатні плоди. 

Приклад Юсин показує, що твердження лібералів про те, що «тільки відмова від архаїки дасть нам світле майбутнє» не більше ніж пустий звук. Можливо поєднувати традиційні цінності і прогрес. Можливо розбудувати модерне суспільство без «прогресивних цінностей»