Того разу я, єдиний раз за всю революцію гідності, пройшов через прохідне подвір'я, й опинився в тилу владоохоронців, серед привезених владою зі сходу тітушек. Ціла орда яких, під охороною міліції, перебувала біля ВР у Мариїнському.
Був чудовий сонячний день. Люди йшли цілими сім'ями. Ніхто гадки не мав, який ад почнеться у Києві за кілька годин.
Того дня мені дуже повезло. Відзнявши початок конфлікту, під час паузи я спробував рушити додому, щоб якнайшвидше обробити та викласти в інтернет фото. Але вибратись виявилось дуже не просто. Шлях, яким я потрапив у Маріїнку, було наглухо перекрито міліцією, яка весь час спілкувалася з кимось по рації.
В очах капітана, який завернув мене назад у парк, читалося щось, тоді мені не зрозуміле. Тепер я гадаю, що вже було віддано команду нікого не випускати у очікуванні атаки беркуту та ВВ. Але я все ж таки зумів вибратися.
Приїхавши додому я одразу почув, що в центрі почалось щось страшне. Подробиць, як завжди, не було. Увімкнувши одночасно ноут, великий комп та телевізор, я намагався з'ясувати, що там коїться? Нажаль, там почалося криваве побоїще.
По даним в камері я потім з'ясував, що поїхав всього за 20-30 хвилин до цього.
Перебуваючи у Мариїнському, я на власні очі бачив, як все починалося. Тож запрошую подивитись і вас.
Використана література: джерело