Чи це жертви УПА на фотографіях?

25 листопада, 21:23
Автор фільму "Волинь" був нажаханий однією такою знимкою, яка навіть надихнула його на фільм.

«Автор фільму «Волинь" був нажаханий однією такою знимкою, яка навіть надихнула його на фільм. Аж бідачка замислився: як же це показати у фільмі! Але знимка, на яку він посилався, стосувалася українського села Верховина. І він бачив убитих українських селян, а не польських.

Павел Богдановіч розібрав понад десяток таких фоток. Треба дослідити геть усі фотографії з лупою. Очевидно, що були й автентичні, але якщо вони були, то навіщо було фальшувати? Чому на безлічі польських сайтів рясніють ці фальшивки? В тому числі й «дитячий віночок», який сама ж польська преса визнала фальшивкою ще років 10 тому...»

Вступ. Що було імпульсом?

Книжки, телепередачі, статті в газетах і в Інтернеті щодо масакр, які є частиною польсько-українського конфлікту (1939/42/43 – 1947/48), ілюструються зазвичай фотографіями мертвих тіл. Бажано дітей або жінок. Велика частина цих знимок є просто сфальшовані — часто датовані заднім числом, тобто з фальшивим описом або з описом, що містить фальшиві суґестії щодо ідентифікації винуватців. Велику частину становлять також знимки "b.d.м" [без точного місцезнаходження], тобто такі фотографії, які зазвичай пов'язують з Волинською різнею, але реально нічого не відомо про їх походження. Є знимки, які походять з радянських джерел, не конче достовірних, бо ми знаємо доволі численні випадки фальсифікації фотографій в радянських публікаціях.

Якість тих фото буває такою низькою, що у разі фотомонтажу викрити фальсифікацію просто неможливо. Є також знимки, опубліковані авторами, яким навряд чи можна довіряти, як, наприклад, Едвард Прус і Александер Корман.

"Віночок дітей". Обкладинки книжок Александра Кормана і Едварда Пруса

Загалом фальшиві й сумнівні фотографії можуть становити понад половину знимок, що є пропаґандистському обігу, а серед фото дітей — фальсифікації і маніпуляції, правдоподібно, становлять більшість. Автентичних знимок збереглося обмаль. Не стверджую, що жертв масакри було мало. Я тільки стверджую, що є мало автентичних фотографій — правильно описаних і з підтвердженим походженням.

Будьмо обережні, будьмо критичні, будьмо розсудливі! Під час Другої світової війни вбито мільйони цивільного населення. Польські жертви волинських, галицьких і "закерзонських" масакр — це кілька проміле цього загального числа. Не кажу, що це мало! Але ми не можемо безкритично засновувати, що кожна знимка цивільних останків, в сільському або в невизначеному середовищі, є фотографією поляка, вбитого українцями.

Разом з тим мушу, однак, підкреслити:

Публікація фальшивої фотографії не завше свідчить про лихий намір! Той, хто свідомо публікує або уможливлює публікацію сфальшованої знимки, є фальсифікатором, однак наступні за ними не мусять обов'язково бути фальсифікаторами. Просто помиляються або дозволяють себе ошукати.

Errare humanum est!

Написати кілька слів про фальшиві "волинські знимки", а перш за все подати проблему за допомогою графіки, мене спонукала дискусія під однією статтею, опублікованою на Kresach24. Як ілюстрацію до статті-апелю щодо Кривавої неділі там вжито одну з найвідоміших і найчастіше публікованих "волинських фотографій" і одночасно розміщено лінк на версію з більшою роздільною якістю.

Тоді я вперше звернув пильнішу увагу на це фото. Пробував навіть розпитати, чи справді Ева Сємашко має її у своїй збірці. Відповіді, очевидно, не отримав. Цю тему я порушив знов під іншою статтею. З дискусії, як легко здогадатися, нічого не виникло. Це спонукало мене написати щось більше про "волинські" фальсифікації.

"Дитина з Липників". Цю фотографію деколи також визначають як "фото трирічного Януша Бєлявського".

З моїх спостережень випливає, що історики IPN [Інститут національної пам'яті] були і є доволі обережні, коли йдеться про фотографічні документи. Однак знимка, про яку я кажу (одна з її версій), була опублікована яко автентична в навчальному збірнику IPN "Польсько-українські відносини в 1939–1947 роках" (Варшава 2002). Донині це єдиний випадок, коли опубліковану IPN-ом фотографію я визнав фальсифікацією. Ця знимка була пов'язана з липницькою серією. На мою думку, більшість фотографій з цієї серії, зробленої в день поховання жертв, є автентичними, в кожному разі я не знаю нічого, щоб якось підважувало їх достовірність.

Більше того, на них проявляється характерний дефект оптики чи радше затвору фотоапарата. Цю ознаку можна сфальсифікувати, однак така фальсифікація вимагала б великих знань і винахідливості. Таких знань, однак, не мав автор "Фото трирічного Януша Бєлявського", чи "Дитини з Липників".

Я тут не займаюсь сумнівними знимками, я описую тільки найважливіші приклади фальсифікованих фотографій. Підкреслюю ще раз, що "фальсифікованою знимкою" я вважаю і фотомонтаж, і зле описану знимку, тобто з описом, що впроваджує читача / глядача в оману щодо ідентифікації винуватців злочину.

Я тут застосую принцип, що його деколи вживають для опису інших фальсифікацій:

під автентичною знимкою коментар буде поданий звичним шрифтом, а під фальсифікованою (або фальшиво описаною) — курсивом.

"Дитина з Липників". Докази фальсифікації

"Дитина з Липників" або "Фото трирічного Януша Бєлявського". Зображення розфарбоване, не знаю, чи можна його назвати фотографією, хоч для його створення і було використано фотографію. Я ніколи не зустрічав чорно-білої версії, яка була б прапредком всіх інших версій. Те, що я тут вклеїв, є зображенням з найбільшою роздільністю і водночас зображенням, що охоплює найбільший простір. [з kresy24.pl]

Штахета паркану, що проникає в лежачу постать. Ліворуч від штахети невдало домальовано "продовження" постаті. Фальсифікатор, здається, сам не знав, що хоче тут показати.

Долоня, яка не кидає тіні, чи радше кидає непевну тінь в цілком іншому напрямку, ніж це мало б випливати з положення сонця.

Знимка моделі зроблена в сонячному світлі. Елевація сонця близько 40° (28 березня в Липниках вона не могла бути більшою). Модель показує найбільш наближену до досліджуваного зображення можливу ситуацію. Оскільки промені сонця паралельні, то масштаб моделі не має значення. Червоним обведено простір, який в публікаціях майже завжди буває обрізаний. Однак в досліджуваній версії він не був відрізаний.

Прослідкуймо це на моделі і на досліджуваному зображенні:

Є тінь ноги / нема тіні.

Легко можна зауважити, що розміщення тіл на моделі і на досліджуваному зображенні є трохи іншим. Чому?

Модель показує найбільш наближену, але можливу (!!) реальну ситуацію. Досліджуване зображення, натомість, є фотомонтажем, який не показує реальної ситуації. Права нога постаті з правого нижнього кута на моделі опирається на ступні дитини, і сідниці лежать на землі. На досліджуваному зображенні постать з правого нижнього кута є "завислою в повітрі", тобто просто домонтована – "вклеєна", а дві ноги, мабуть, домонтовано — незґрабно — окремо. Звідси, наприклад, дещо інше розташування стегна і гомілки.

Права нога на досліджуваному зображенні не прикриває лівої долоні дитини. А на моделі частково прикриває її. Ця різниця випливає з того факту, що модель скомпоновано з фіґурок, типових для дитини і для дорослих форм. Натомість на досліджуваному зображенні постать дитини має неприродно довгі гомілки, ще й різної довжини.

Ці відмінності, однак, не мають принципового значення. Навіть якщо ми змінимо положення сонця на декілька або кільканадцять градусів (в елевації або в азимуті), навіть якщо ми змінимо трохи розташування тіл, завше на фізичній моделі буде видима тінь, якої бракує на досліджуваному зображенні.

Одна з рідкісних версій досліджуваного зображення. Нижня смуга обрізана, а лівий верхній кут засвітлений. Цілість розмита, що створює враження скану зі старої знимки. Обрізування, засвітлення і розмиття певною мірою замасковувало помилки, що видають фальсифікацію. [з kchodorowski.republika.pl]

"Віночок дітей"

Дві різні знимки дітей, вбитих Маріанною Долінською 11 грудня 1923 року. Знимка зліва походить зі статті Вітольда Лунєвського, опублікованої в 1928 році. Справа — інша фотографія з цієї серії, вона опублікована в 1948 році в "Підручнику судової медицини для студентів і лікарів" Віктора Ґживо-Домбровського. Фотографії нібито жертв УПА в книжках Едварда Пруса (1994) і Александра Кормана (2002 і 2003) — це репродукція одної і тої самої змакетованої фотографії, що містить дзеркальний фраґмент тої самої знимки, що й на репродукції з "Підручника медицини" Ґживо-Домбровського. Згідно з Едвардом Прусом, ця змакетована копія вже в 1994 році належала Александру Корману.

Публікація зі щомісячника Na Rubieży (1993) — це, правдоподібно, теж репродукція цієї ж таки змакетованої копії. Я працюю, щоб підтвердити цю інформацію.

Натомість фотографія, опублікована Єжи Венґєрським в 1995 році, правдоподібно, є сканом зі статті Вітольда Лунєвського (1928) або сканом з того самого примірника, що його репродуковано в цій статті. Це, однак, теж вимагає підтвердження. Якби це було так, то це означало би, що фальсифікатори ввели до "пропаґандистського обігу" дві різні фотографії з однієї серії, які показують тих самих мертвих дітей.

Нема сумнівів, що фальсифікатори розгубилися і почали поширювати різні й суперечливі леґенди про походження фотографії. Про це пише Вікіпедія (за вище поданим лінком)

Скан статті Вітольда Лунєвського, що була опублікована в 1928 році в Roczniku Psychiatrycznym. Історію "Віночка дітей" від 1928 до 2008 року можна знайти також тут і тут.

У статті під останнім лінком описано також випадок використання "Віночка дітей" окупаційною пресою в 1941 році. Тоді використано знимку, відому із статті Вітольда Лунєвського, але дещо інакше викадровану. Придумано леґенду про більшовицький злочин з 1919 року. Оскільки репродукція з 1941 року вгорі показує трохи більше простору, ніж репродукція Лунєвського, можна зробити висновок, що обидві репродукції незалежні і одна не походить від іншої.

Стаття на блозі Тадея Залєського "Ісаковича", з датою 16-07-2008. В 2007 році всією Польщею трусило від авантюри навколо "Віночка дітей". Наприкінці 2007 року кожен поляк, зацікавлений історією польсько-українського конфлікту, мусив знати, що знимка зроблена в двадцятих роках і показує дітей, вбитих надломленою і психічно хворою циганкою Маріанною Долінською. Чи в середині 2008 року міг цього не знати "видатний спеціаліст щодо різні"? Експерт чи неук? Маніпулянт чи чесна людина?

Після викриття фальсифікації пам'ятник з "Віночком дітей" усунено, однак TVN ще в 2008 році вдавав, що не розуміє, в чому річ. [з tvn24.pl]

Такі пам'ятники ніби є тільки "мистецькою візією". А назва місцевості "Лозова" — це також " мистецька візія"? На мою думку, тут належить говорити радше про фальсифікацію і про безчесний вплив на психіку, а не про мистецьку візію. [з niepoprawni.pl]

Волинь чи Східна Пруссія? Німецькі чи польські діти?

Знимка "Дітей з Неммерсдорфа" у порівняно добрій роздільній якості.

Блоґер Маріуш Цисевський, діяч незалежності, інтернетівський партизан, що бореться з російською диверсією, раніше від мене зауважив, що "Дітей з Неммерсдорфа" використовують у "волинській" пропаґандистській диверсії. Він вказує також на тих, хто, на його думку, за цим стоїть.

Завжди треба бути критичним, обережним і стриманим. Хто зробив помилку? TVP чи TV Republika? Цього разу рацію має Republika, хоч в неї на конті теж багато волинських помилок.

"Жертви з Неммерсдорфа" — професійна знимка доброї роздільної якості, що належить до "неммерсдорфської серії". Це не жертви УПА, а жертви совєтів. Поза Польщею і Росією ніхто не пов'язує цієї фотографії з польсько-українським конфліктом і, мабуть, ніхто не має сумніву, що ця знимка була зроблена в Східній Пруссії.

"Петруню, не вбивай мене". Жертви з Неммерсдорфа, використані для пропаґандистської диверсії. Після знайомства з аудіозаписами зізнань Броніслава Коморовського в процесі Войцеха Сумлінського, після його виступів на демонстрації KODу, я втратив будь-яку симпатію до колишнього президента. Але фальсифікацій я не схвалюю — ані антиукраїнських, ані навіть антипеовських [PO — "Громадянська платформа"].

Ще одна знимка з неммерсдорфської серії. В Інтернеті можна часом зустріти інформацію, що ця знимка походить з виданої в 1940 році книжки Dokumente polnischer Grausamkiet. Але я проглянув ту книжку сторінку за сторінкою і не знайшов у ній цього фото. Характерною ознакою фотографій з неммерсдорфської серії є оголення жіночих і дівочих останків від пояса додолу. Йшлося про те, щоб підкреслити зґвалтування совєтами. Варто зазначити, що німці, використовуючи Неммерсдорфську різню для пропаґанди, запросила до Неммерсдорфа міжнародну комісію — як до Катині. Сама масакра нині визнається за факт. Число жертв могло бути, однак, завищене, а тіла убитих могли фотографувати так, щоб досягти бажаного психологічного ефекту.

Знимки з неммерсдорфської серії подаються як знимки жертв УПА

Знимки з Верховини. УПА чи NSZ?

[NSZ — Narodowe Siły Zbrojne]

Сторінка зі збірки IPN "Польсько-українські відносини в 1939–1947 роках", Варшава 2002. Перша згори знимка показує українців, вбитих NSZ-ом у Верховині.

"Буде боліти". Знимка з Верховини на Kresach24. Чи тут вибір фотографії — щось ніби як "міжабзацне заповнення"? Справді, ця знимка заболить кожного "ісахакіаніста". Злочин у Верховині був тим страшніший, що мав на меті торпедувати польсько-українське перемир'я.

На знимці українці, вбиті NSZ-ом. Верховина, це не Волинь. Чи знимка жертв NSZ — це одна з приголомшливих фотографій жертв Волинської різні? Так, на Волині гинули поляки й українці, але не кожен цивільний мертвий є польською жертвою Волинської різні. Люди гинули в різних місцях, і від польських рук також. [з wpolityce.pl]

Менш відома знимка з Верховини, опублікована в книжці Ґжегожа Мотики "Від Волинської різні до акції Вісла". Після публікації знимки з Верховини і Сагриня історик став для ісахакіаністів "бандерівцем Мотикою". Дрібку їхньої симпатії здобув лиш завдяки рецензії "Невдала книжка".

Вбиті NSZ-ом українці, показані як польські жертви УПА. Згідно з автором цього відео, від рук українців загинуло 250–500 тисяч поляків. Чому ж не написав, що 5 мільйонів?

Знимка охопленого полум'ям Сагриня. Армія Крайова в ролі УПА

"Охоплений полум'ям Сагринь" і "Відділ AK на тлі охопленого полум'ям Сагриня". Сторінка зі збірника IPN "Польсько-українські відносини в 1939–1947 роках", Варшава 2002.

На знимці — Сагринь у вогні, але текст суґерує, що йдеться про злочин УПА. [з dziennik.pl]

Охоплений полум'ям Сагринь. Сагринь не є на Волині, і не українці його спалили, а поляки. Масакра Сагриня належить до найтрагічніших подій в усьому польсько-українському конфлікті. Число жертв порівнювали з Волею Островеською.

"9 лютого 1943". Сагринь яко Паросля? AK в ролі українців? [з tvn24.pl]

Жертви голоду як жертви УПА

Листівка, видана бельгійською організацією, що помагала жертвам голоду 1921–1923 років у Совєтах. Знимка (фактично однозначно позована, але люди справді зморені голодом) мала спонукати допомогти жертвам голоду.

Жертви голоду 1921–1923 як "Жертви українських різунів". Вгорі портрет "Інки", внизу фальсифікація, а посередині "премудрості" і повчання. Досить лише глянути на лежачі постаті, щоб зрозуміти, коли знимка зроблена і кого показує. Чи автор блоґу міг вірити в правдивість того, що публікує? Чи міг бути аж таким дурнем? [з rebeliant48.blog.onet.pl]

Японська листівка, видана для того, щоб помогти жертвам голоду 1921–1923 років у Совєтах. Я не маю, на жаль, кращого скану, але ця листівка порівняно часто трапляється на антикварному ринку, і ніхто в здоровому ґлузді не повірить, що вона показує жертв українського злочину щодо поляків. Ця ж таки фотографія була використана і в інших публікаціях, але нема сумніву, що існувала вже на початку 20-х років XX століття. Часто її пов'язують з "великим голодом", але насправді вона на десятиліття старша.

Закінчення

Стаття охоплює 11 прикладів (якщо "Віночок дітей" вважати однією фотографією — правдоподібно, до "обігу" запущено дві фотографії "Віночка", зроблені під різними кутами). Я побоююся, що серед "волинських" знимок " b.d.м." невиявлених фальсифікацій є ще багато. Скільки їх можна викрити, переглядаючи сторінку за сторінкою річники радянських і німецьких газет? Скільки можна викрити, переглядаючи чужомовні книжки? Варто, серед іншого, звернути увагу на підручники з медицини, кримінології і т.п.

Збереглася жменька ориґінальних "волинських" фотографій з добре відомим і перевіреним походженням. Однак журналісти, і не тільки журналісти, в погоні за макабричними знимками весь час запускають в публіцистичний і пропаґандистський обіг нові фальсифікації. Вважаю, що велику частину фальсифікацій впроваджують навмисно працівники спецпропаґанди.