Чорнобиль

26 квітня, 13:24
Я пам'ятаю, як першого травня 1986 року партійні бонзи віддали наказ виводити піонерів на святкову демонстрацію у Києві, а ще - зустрічати Велогонку миру.

Я пам ятаю, як першого травня 1986 року партійні бонзи віддали наказ виводити піонерів на святкову демонстрацію у Києві, а ще - зустрічати Велогонку миру. Як до того момента по школах розповсюджували закритий наказ: не відпускати дітей по заявах батьків достроково, і як вчителі, порушуючи всі заборони, все-таки відпускали. Як ці керівні гниди стояли на трибунах і було видно, що їм кортіло бігти на всі чотири сторони одночасно - і на кожного вже чекав, відповідно посаді, квиток на літака або ж до потягу у безпечному напрямку, а їх сім ї з дітьми вже давно перебували у безпеці - на закритих курортах чи за кордоном. І тільки юрба голоногих дітлахів, чиї батьки не могли відбитися від начальства, зустрічала ту кляту велогонку...

Я пам ятаю, як містом стали розповсюджуватись з рук до рук самопальні дозиметри - якісь білі дрючки, обгорнуті ізоляцією, з якимись циферблатами - вони шурхотіли, клацали, а деякі свистіли. Були ще контрабандні військові дозиметри - вони просто клацали та деренчали. Пам ятаю потоки гумору з шибениці , які заповнили мій Київ: Результат аналізу крові - у вашому каберне лейкоцитів не виявлено , Най жиє КПРС на Чорнобильській АЕС , Київ - місто веселих та кмітливих: веселі анекдоти розповідають, а кмітливі вже зметикували, куди гайнути .

Вщент переповнений Центральний залізничний вокзал, де матері похапцем запихували своїх дітей до рук чужих людей, аби ті забрали їх з собою у безпеку. Знімальну групу Київської студії хронікально-документальних фільмів, яку за тривогою доправили до району катастрофи, аби вона терміново відзняла фільм про те, як там все добре - і як вони знімали паралельно дві стрічки: одну замовлену, іншу - правдиву. Про солдатів, які лопатами скидали з даху радіоактивне сміття, про розвалини, про пожежників у брезенті, які горіли від радіації за години, за хвилини, заливали радіацію водою з брандспойтів... Картину якимось дивом, з конспірацією, пронесли, здається, до французького посольства і в дипломатичній пошті передали на Захід: жахливі кадрі з Народичеського району - з двоголовими та восьминогими телятами, з комісією, яка приїхала освідчити сільські криниці і здаля писала, що там все добре, а сама пила воду із заздалегідь припасених в дорогу термосів... Режисер згодом помер від лейкемії, члени групи, хто живий ще - хворіють...

Чорт забирай, я все це пам ятаю... А ще я пам ятаю, що сьогодні ті дітлахи, яких батьки-начальники повипихали у безпеку, поки їх однокласники з простих сімей червоними краваточками демонстрували першотравневий ентузіазм на вулицях хутко порожніючого Києва, у великій кількості сидять нині у керівничих структурах, а деякі навіть світять посвідченнями ліквідаторів. І розпатякують про нову Україну , і навіть гасають до Європи - просити чергових грошей на саркофаг . А я старый пионээээр... Уууу, много знаааю...