До 75-ліття НКВДшних терактів у Києві 1941-го - кілька завваг, яких досі не було часу висловити в ЗМІ

4 жовтня, 15:04
В 1941-му, підірвавши Хрещатик, НКВД досягло бажаної мети – «озвірило», навзаєм, німецьке окупаційне військо й київське населення.

1) «Смерть Києва». Нагадаю, якось це нечасто згадують, що заміновано тоді було не лише Хрещатик, а й усі прилеглі квартали вгору до Володимирської, включно з Оперою й будинком Центральної Ради.

Тільки Софію, як згадував її тодішній директор Олекса Повстенко, працівникам чудом вдалося вборонити од чекістів, ну і в громадських будівлях німці здебільше вчасно повиявляли підозрілі «дротики», - взагалі ж, за задумом організаторів теракту, від київського середмістя не мало лишитися взагалі нічого - саме згарище, «выжженная земля»... В усьому первісному розмаху цей задум втілити все ж не вдалося (останки історичного Хрещатика добивав іще Щербицький, уже на моїй пам'яті), - але й "недоконаним", "переполовиненим" - він усе ще вражає уяву: як-не-як, це була перша в тій війні спроба стерти ціле історичне місто з лиця землі (Варшава і Дрезден були вже потім).

Якби при словах «Какую страну потеряли!» кожному школяреві автоматично виринав перед очима спершу проект Ланґбарда на місці «городу Ярослава» (теж, Богу дяка, «недореалізований»!), а відтак кадри палаючого вересневого Хрещатика-1941, - ми були б нині куди ліпше захищені од кремлівських «ресентиментів».

2) Бабин Яр. В усіх, відомих мені, спогадах тодішніх киян - від А.Кузнєцова й Ф.Пігідо-Правобережного до щоденників Докії Гуменної, не кажучи вже про живих самовидців, - незмінно повторюється одне й те саме свідчення: одразу ж після вибухів на Хрещатику, одночасно з пожежею, почала стрімко («політтехнологічно», як сьогодні б сказали!) ширитись невідь-ким пущена чутка, наче то «єврейських рук діло» (с).

Хто був автором «вкиду»- німці чи радянське підпілля, - встановити годі, але факт, що поява в диму пожарищ наказу німецького командування, за яким «Все жиды города Киева и его окрестностей должны явиться в понедельник 29 сентября 1941 года к 8 часам утра на угол Мельниковой и Доктеривской улиц», заскочила місто, вже оглушене травматичним шоком - місто, в якому щойно понад 1000 душ злетіло в повітря, а ще 50 тис. бродили по руїнах погорільцями без даху над головою, - значно менше(і привернула значно менше уваги!), ніж якби була спала «громом з ясного неба» (а зазвичай історія Бабиного Яру досі висвітлюється саме так - поза всяким радянським контекстом, мовби перед 29-м вересня не було 24-го і все це діялось не в одному місті, яке за тиждень, під послідовними ударами з двох сторін, від двох сатанинських режимів, обернулось на одну з найбільших гекатомб Європи).

Якою мірою Бабин Яр міг бути спровокований терактами на Хрещатику, і чи не цими «вмоченими чекістськими пальчиками», серед іншого, пояснюється те, як після війни його Радянська влада почала хутенько ліквідовувати, мовби не «німецько-фашистський», а свій власний злочин ховаючи, і всяку меморіалізацію пресуворо заборонила, а родичів, що приходили пом'янути загиблих, КГБ пасло мало не до самої «перестройки»?.. На всі ці питання нам потрібна відповідь - якщо хочемо бути господарями власної долі, а не, як у минулому столітті, об'єктами чужих геополітичних розиграшів і кривавих маніпуляцій.

3)Путін. В 1941-му, підірвавши Хрещатик, НКВД досягло бажаної мети – «озвірило», навзаєм, німецьке окупаційне військо й київське населення. В 1999-му, застосувавши ту саму технологію - підірвавши кілька житлових будинків у Москві й Рязані, - ця сама служба досягла куди потужнішого ефекту - захопила владу й прибрала до рук цілу Росію, затлумивши в ній будь-який шанс на опір («свобода в обмен на безопасность» - пам'ятаєте?). Ще раз наголошу: Путін захопив Росію в 1999-му - тим самим прийомом, яким у 1941-му Сталін прирікав на смерть Київ.

Нема ніякої «гібридної війни». Є всього тільки старі чекістські технології масового терору, що перемагають - коштом загального невігластва та досі чинного «допуску» до знання про давніші злочини. От і весь «секрет» цієї «фірми».

І тому найдужче мене мучить питання: а що, якби ми від 1991-го щороку поминали жертви київських терактів 1941-го так, як цьогоріч, і волали б про них на цілий світ?.. Може, тоді в 1999-му їм би не вдалося? Світ упізнав би, вжахнувся б, вхопив за руку - і на крики кількох російських опозиціонерів, що «ФСБ взрывает Россию», ніхто не став би крутити пальцем коло лоба й казати «тю, параноїки, придумають же таке!», і ніякий Буш-молодший не всміхався б Президенту «нової-демократичної» Росії панові Путіну та не розказував би, як «зазирнув йому в очі й побачив його душу» (с), і ніякий годований паяц не насміливсь би пропонувати махнутись «свободою в обмен на безопасность», - бо знали б?..

І чи не виходить так, що ми, своїм мовчанням (і своєю, до речі, досі збереженою на Печерську, вулицею Кудрі – «головного київського підпільника», що напряму відповідав за закладку вибухівки), - несамохіть ДОПОМОГЛИ Путіну прийти до влади - з усіма наступними, вже на свою голову, наслідками?..