Фінський Шюцкор

1 серпня, 13:38
До початку 20-го століття Фінляндія перебувала у складі Російської імперії і мала особливий статус.

До початку 20-го століття Фінляндія перебувала у складі Російської імперії і мала особливий статус. Однак, чим далі, тим більше стала відчувати загрозу своїм автономним прав і відчувати русифікаційний тиск з боку імператорського уряду.

Зростання нестабільності в імперії революція 1905 року також привела фінських патріотів до рішення заснувати по всій країні загони самооборони, які могли б чинити опір виступам ультралівих елементів, і каральних акцій царських військ.

Легально створити нову організацію було неможливо, тому готові до збройного протистояння чоловіки й підлітки влилися в ряди спортивної організації Союз сили , який офіційно ставив своїм завданням удосконалення фізичної культури і снайперської стрільби. У 1906 році у організації було 25.000 чоловік.

Після Лютневої революції 1917 року, коли російська поліція фактично перестала виконувати свої обов язки насамперед у великих портових містах, де на рейді стояли кораблі Балтійського флоту, почався новий етап військової самоорганізації фінських патріотів.

У містах і селах стали стихійно виникати загони самооборони Шюцкор, які намагалися зберегти в своєму районі хоч якусь подобу правопорядку.

В члени цих загонів брали чоловіків-добровольців будь-якого походження і віку. Командували загонами місцеві вчителі, бізнесмени, інженери, станційні службовці, спортивні інструктори. Гроші на покупку зброї збиралися в складчину або отримували від жертводавців. До складу Шюцкора влилися і багато пожежних команд.

Одночасно в країні ліві активісти (але не фінські соціал-демократи) готували загони червоногвардійців, які значною мірою складалися з колишніх російських солдатів і матросів.

Новий фінський парламент теоретично міг би прийти до угоди з Тимчасовим урядом, однак 7 листопада 1917 року в Петрограді відбувся черговий державний переворот.

До влади прийшли більшовики.

Фінляндія оголосила про свою незалежність, і з різних причин, в тому числі, ймовірно, вважаючи, що наповнена російськими солдатами і матросами країна нікуди не дінеться від ще однієї пролетарської революції , Рада Народних Комісарів на чолі з Леніним визнали її незалежність.

Гібридно-громадянська війна

В країні на початок 1918 року були збройні формування трьох типів : ще не виведені частини колишньої російської армії і флоту, які підпорядковувалися більшовицькому уряду, частини фінської Червоної гвардії (підтримували тісні зв язки з більшовиками), загони Шюцкора, координували дії з фінським урядом.

Окремі сутички між червоними і місцевими формуваннями Шюцкора почалися ще в 1917 році, однак попереду була справжня війна.

24 січня 1918 року в штаб 42-го російського армійського корпусу у Виборзі прийшла телеграма від наркома військових справ РСФРР Подвойського з розпорядженням про роззброєння Шюцкора.

При цьому офіційно вважалося, що російська армія зберігає нейтралітет, а всі операції буде проводити тільки фінська Червона гвардія.

У цій ситуації Шюцкор був офіційно оголошений збройною силою, яка вирішує завдання оборони держави, а головнокомандувачем був призначений генерал-лейтенант Карл Густав Маннергейм, який вже був начальником Шюцкора в одній з областей Фінляндії.

27 січня червоногвардійці під фактичним керівництвом підконтрольних більшовикам російських офіцерів спробували здійснити державний переворот і проголосили Фінську Соціалістичну Робочу Республіку .

Почалася інспірована більшовиками громадянська війна, в якій помітну участь на боці червоних взяли солдати і офіцери колишньої російської армії.

Фінам, які звернулися за допомогою до Німецької Імперії, вдалося перемогти у війні до кінця квітня 1918 року, однак перемога супроводжувалася жорстоким терором шюцкоровців по відношенню до червоних , які до цього тероризували всю захоплену ними південну Фінляндію.

У звільненому від більшовиків Виборзі деякі частини Шюцкора, в яких російський стало синонімом червоний , допустили безсудні розстріли всіх російських чоловіків призовного віку що зустрічались їм.

Шюцкор у міжвоєнний час

Шюцкоровці спочатку були цивільним військом і далеко не всі з них збиралися робити військову кар єру у армії. Переважна більшість з них розійшлися після закінчення війни по домівках, однак організацію було вирішено зберегти і розвивати.

Статут Шюцкора був прийнятий 8 лютого 1918 року. Він визначав організацію як воєнізовану і добровольчу, що складається з відданих країні законослухняних громадян і діє за вказівкою уряду для захисту країни.

2 серпня 1918 року сенат видав Указ про Шюцкор. Завданнями організації були названі військова, фізична і спортивна підготовка населення, а також формування відповідальної громадянської позиції тобто пропаганда фінського націоналізму.

Країна була розділена на шюцкоровські округи, підлеглі військовому міністерству. Було введено посаду головного начальника Шюцкора, який був безпосередньо підпорядкований головнокомандувачу збройними силами, а потім президентові.

У міністерстві був створений відділ по роботі з шюцкоровськими організаціями.

На місцевих рівнях обрані командири, які затверджувалися урядом, доповнювалися обраними самими шюцкорівцями штабами-радами. В оперативному і військово-педагогічному відношенні підпорядковані жорсткій військовій дисципліні ополченці абсолютно вільним демократичним шляхом вирішували проблеми постачання і внутрішньої організації життя свого підрозділу.

Питання покупки зброї, форми, пайків, проведення спільних пропагандистських та інших заходів все це вирішувалося на місцевому рівні зборами відповідальних збройних громадян, які переважно були селянами.

Брали в організацію з 15 років, іноді цілими родинами (такий випадок показаний у фінському фільмі В тилу ворога (Rukaj rven tie) про події літа 1941 року).

У 1919 році була створена організація Лотта Свярд (Лотта Меч, героїня поеми Йохана Рунеберга Сказання фенрика Столя ) жіноче відділення Шюцкора.

Лотти в мирний час повинні були проводити збори коштів на потреби організації, займатися пропагандою, допомагати при штабній роботі, у воєнний піклуватися про поранених і місцевому населенні.

Надалі були створені округи лотт, які співпадали з шюцкорівськими. Дівчата і жінки також активно займалися спортом.

Брак кадрів з військовою освітою змусив Шюцкор самостійно вирішувати і цю проблему була заснована школа командного складу.

Крім того, діяли різноманітні спеціалізовані курси спортивні, освітні, капеланські, курси лотт.

В Шюцкорі було тільки одне офіцерське звання офіцер Шюцкора . В іншому положення офіцера залежало від посади і функціональних обов язків.

Для поліпшення якості військового керівництва по кілька місцевих організацій стали об єднувати в територіальні організації, якими у військовому відношенні командував спеціально призначений офіцер з хорошою підготовкою.

Таким чином, офіцерів готували на загальнонаціональному рівні в офіцерській школі, унтер-офіцерів у школах на рівні шюцкорівських округів, а рядовий склад на місцевому та територіальному.

В ході мобілізації Шюцкор повинен був передати армії бійців призовного віку, а також виділити сили для охорони важливих об єктів.