Голодомор 1933 року, фото австрійського інженера Александра Вінерберґера

11 вересня, 13:34
На вулицях тодішньої столиці Української СРР помирали з голоду українські селяни, що втікали сюди в пошуках їжі.

Улітку 1933 року, у розпал Голодомору, в Харкові жив і працював австрійський інженер Александр Вінерберґер.

І він все фотографував. А на вулицях тодішньої столиці Української СРР помирали з голоду українські селяни, що втікали сюди в пошуках їжі. Збиралися гуртами осиротілі вихудлі діти.

Під крамницями - черги за хлібом. Найбільше ж на знімках - померлі від голоду: просто на узбіччях, попід парканами. Повз спокійно проходять люди. Виходить, картина тоді була звичною. Цього ж іноземця не могла залишити в спокої. Тож він, ризикуючи, все знімав.

Невідомо, як Александр Вінерберґер потрапив в Україну, чим тут займався. Скоріш за все він був одним із сотень іноземних «спеців» - спеціалістів, найнятих для будівництва великих індустріальних і промислових об'єктів в УРСР, як-от Дніпрогес.

Станом на грудень 1931-го таких в Україні було 1056: німці, американці, чехи та словаки, австрійці.

Ці фото уперше опубліковано у Відні 1935-го у книзі доктора Евальда Амменде "Чи повинна голодувати Росія?". Їх оригінали дотепер зберігаються в Архіві Віденської дієцезії в колекції кардинала Теодора Інницира.

Він 1933 року створив і очолював міжконфесійний комітет допомоги голодуючим Радянського Союзу, а його секретарем був Евальд Амменде. Комітет поширював в Австрії інформацію про голод в Україні, публікував у пресі.

В Україні фотокартки Александра Вінерберґера одним із перших використав і поширив історик Василь Марочко. 2007-го він опублікував їх у книзі «Голодомор 1932-33 рр.».

Завдяки інженерові Вінерберґеру маємо близько 30 знімків, зроблених під час Голодомору. Це майже третина з усіх уцілілих документальних фотосвідчень про цю трагедію - їх нині відомо трохи більше сотні.