Грюнвальдська битва

15 липня 1410 року — у ході так званої «Великої війни» 1409–1411 років під Грюнвальдом (нині Польща) відбулася Грюнвальдська битва

15 липня 1410 року у ході так званої Великої війни 1409 1411 років під Грюнвальдом (нині Польща) відбулася Грюнвальдська битва між військами Тевтонського ордену та об єднаною польсько-литовсько-українською армією ВКЛ під командуванням князя Вітовта і короля Ягайла.

У складі військ ВКЛ на чолі з князем Вітовтом Великим участь у битві взяли Київська, Пінська, Гродненська, Брестська, Волковиська, Дрогичинська, Мельницька, Стародубська, Луцька, Володимирська, Новгород-Сіверська хоругви Полісся, полки з Галичини, Поділля, земель сучасної Литви, Білорусі та Росії.

Наслідками цієї битви стала перемога союзницьких військ, яка підірвала військову могутність Тевтонського ордену і припинила експансію його лицарів на схід.

У лютому 1411 року було підписано Торунський мир, за яким орден повертав на користь Литви Жемайтію та Добжинську землю на користь Польщі, а також сплачував контрибуцію.

У польській, українській, білоруській та російській історіографії битву прийнято називати Грюнвальдською від німецького перекладу назви прусського села Грюнвальд. У литовській історіографії ця битва зветься Жальгіріська, відповідно від балтського найменування цього села Жальгіріс. Натомість у німецькій та загалом світовій історіографії битва відома, як Танненберзька, що походить від однойменної назви села, яке сьогодні польською зветься Стембарк.