Максим Кривоніс

Був одним з найближчих сподвижників гетьмана Богдана Хмельницького, який високо цінив військову доблесть свого вірного і безстрашного соратника

Максим Кривоніс (бл. 1600 – 1648) – реєстровий козак, що вийшов на арену військово-політичної боротьби на початку визвольної війни українського народу 1648 – 1654 років проти влади Речі Посполитої.

Був одним з найближчих сподвижників гетьмана Богдана Хмельницького, який високо цінив військову доблесть свого вірного і безстрашного соратника. Про його походження, дату народження та справжнє прізвище наразі відомостей немає.

Максим Кривоніс, як козачий полковник, командував великим повстанським загоном. Цей загін під його вмілим проводом відіграв важливу роль у розгромі королівського війська в Корсунській битві 1648 року, яка стала однією з вирішальних у визвольній війні.

Битва відбулося 15 – 16 травня у міста Корсунь. Союзником Б. М. Хмельницького в ній став кримський хан, який надіслав сильний загін кінноти.

Після поразки авангарду польської армії під Жовтими Водами її головні сили під командуванням коронного гетьмана М. Потоцького (25 тисяч чоловік) розташувалися укріпленим табором біля Корсуня.

У перший день баталії татарська кіннота, яка входила до складу 15-тисячного війська Хмельницького, безуспішно атакувала поляків. По шляху руху поляків Хмельницький вміло розташував свої сили в засідці, влаштованій в лісовому урочищі. Козаки і повстанці-селяни прокопали через дорогу кілька глибоких ровів, заклали засіки, по узбіччях дороги влаштували завали. У густому чагарнику були заховані козачі малокаліберні гармати.

У засадних укриттях при виході дороги з лісу розташувалися піші та кінні загони. Особливе завдання Богдан Хмельницький поклав на полковника (отамана)

Той був відправлений зі своїм загоном у ближній тил до королівської армії. Вранці 16 травня Кривоніс почав переслідування по дорозі ар’єргардних військ коронного гетьмана Потоцького, який не без вагань вирішив залишити укріплений похідний табір під Корсунем. Поляки більше уваги звертали на хвіст своєї похідної колони, де раз у раз зав’язувалися рукопашні сутички, втягнулися в урочищі, через яке проходила одна-єдина дорога.

Там коронне військо несподівано піддалося нападу противника одночасно з декількох сторін. Вузькість дороги, густий ліс і штучні перешкоди завадили полякам розвернутися в бойовий стрій. В іншому випадку битва могла мати зовсім інший характер.

Польська артилерія застрягла в ровах і не змогла відкрити вогонь по повстанцям. До того ж загін Максима Кривоноса посилив тиск на ворога з тилу. Польське військо виявилося розгромленим.

Тільки в полон було взято 8500 чоловік, а трофеями переможців стали прапори королівської армії і 41 гармата, вся її артилерія. Полковник М. Кривоніс виявився одним з головних героїв Корсунської битви.

Значення її у визвольній війні важко переоцінити. До повстання проти польського гніту приєдналися багато територій Правобережної України, а полум’я повстання докотилося до Карпатських гір…

У тому ж 1648 році Максим Кривоніс очолив рух українського селянства, реєстрових козаків і міської бідноти на Брацлавщині, на Поділлі і на Волині. Він перетворився на народного героя-визволителя.

Одне його ім’я наводило жах на місцевих поляків. Повстанські загони під його вмілим командуванням перемагають поляків. Так було під Пилявцями, Костянтиновом, Баром.

У жовтні Максим Кривоніс спершу осаджує поляків у львівській фортеці Високий Замок, а потім бере її рішучим нападом.

Полум’я визвольної війни очистило від влади католицької Речі Посполитої всю Лівобережну Україну і значну частину Правобережжя. Перемоги, здобуті гетьманським полковником, зіграли в тому чималу роль.

У битві під Пилявцями (нині село Пилява Хмельницької області України), яка відбулася 11 – 13 вересня 1648 року «партизанський» загін полковника Максима Кривоноса мав схожі завдання з тими, що стояли перед ним в битві під Корсунем. Він був відправлений до поляків у ближній тил і повинен був вдарити по них в той момент, коли в ворожих лавах почнеться паніка.

Так воно і сталося. Удар великого загону козаків у тил полякам, що перейшли по греблі річку Пилявці (Ікву), деморалізував їх. До вечора королівське військо звернулося в повальне втеча, кидаючи зброю, гармати, обози.

Багаті трофеї виявилися і в залишеному ворожому похідному таборі. Вважається, що в ході битви і подальшого переслідування поляки втратили тільки вбитими понад десять тисяч чоловік. Втрати переможців виявилися незначними, хоча точних даних про них немає.

У битві під Пилявцями Максим Кривоніс ще раз продемонстрував свою рішучість, вміння бачити поле битви і володіти ситуацією.

Тобто він показав всі основні якості великого козацького воєначальника, здібного у вирішальну хвилину зіткнення схилити переможні шальки терезів на свою користь.

Максим Кривоніс, талановитий козачий воєначальник, пішов з життя рано.

Він не загинув на полі брані і не пішов з життя через старість. Коли його загони обложили місто-фортецю Замостя, в цих краях спалахнула епідемія чуми. Однією з жертв «моровиці» став і сподвижник гетьмана Богдана Хмельницького. Він помер на самому початку тієї облоги Замостя.

За іншою версією – ймовірно він був убитий козацькою старшиною в момент поразки селянської війни. Адже під його керівництво стікалися маси посполитих, що не могло не налякати заможні верстви суспільства.