Містичні історії Олеського замку

Найстаріший зі замків поблизу Львова – Олеський

Найстаріший зі замків поблизу Львова – Олеський. Заснований XIII столітті для оборони від татарських орд в місті Олесько, яке належало 1340 – 1366 рр. галицько-волинському князю – Дмитру Любарту Гедеміновичу.

У 1366 році місто стало власністю Олександра Коріатовича. В 1431-1432 роках тут відбулось боярське повстання на чолі з Богданом Преслужичем з Рогатина, прихильника князя Свидригайла.

У 1605 року Олеський замок перейшов у власність руського князя Івана Даниловича. На той час в замку служив батько Богдана Хмельницького – Михайло.

Рід Даниловичів перервався у 1636 році, а маєтки перейшли до Якуба Собєського, батька короля Речі Посполитої Яна III Собєського.

Як оповідає замкова легенда майбутній король тут народився в 1629 році. Саме тоді замок був у татарській облозі, та ще й розгулялась гроза. Коли повитуха положила новонародженого на мармуровий стіл, той тріснув, мабуть від грому.

Це стало своєрідним пророцтвом про народження незвичайної сильної людини, войовника та правителя. Десятьма роками пізніше в замку знову народився ще один майбутній король Польщі – Михайло Корибут-Вишневецький.

У 1725 році Костянтин Собєський, внук короля Яна ІІІ, продав місто Олесько князям Жевуським.

Проте про маєток вони дбали мало, все більше шукали скарби, тут заховані, перерили двір, парк, руйнували замкові стіни.

У 1882 році маєтком завідувало «Товариства опіки над замком». А в тріщинах, що залишив землетрус 1838 року могла влізти людина.

У 1951 році замок згорів , в нього влучила блискавка. Реставраційні роботи завершились 1975 року, тоді ж тут відкрито філію Львівської галереї мистецтв. На території маєтку і нині знаходиться монастир Капуцинів, збудований 1739 року.

Цей чернечий орден прославився босими ногами та бородами, вони були вправними аптекарями. А один з них вважається винахідником рецепту кави – сучасного капучино (звідси й назва напою).

Саме з монахами пов’язана одна з легенд замку про культ кістяка – існував звичай своєрідного оберегу маєтку: в монастирі клали одного з померлих братів, а ховали лише, коли від тіла лишались самі кістки.

А один з ченців, чех Ян Каспер, що потонув у колодязі якраз під час святкування дня Св. Антонія, і досі блукає замком. Інша версія розповідає, що Ян любив жінок, тому його браття-монахи замурували його в стіні, прирікши на страшну смерть. І сьогодні очевидці стверджують, що бачили його тінь на замкових стінах.

Про ці та інші дивовижні історії старого замкового життя Вам з великою охотою розкажуть в музеї Олеського замку!