Московія і орда

Князі шукаючи ханської ласки, змушені були їздити на поклони до ханської ставки, і проводити там значний час. Це дало підстави Арсенію Насонову стверджувати, що московські князі, зокрема Іван Калита, проводили в Орді мало не половину свого життя. (Насонов А. Н. Монголы и Русь (история татарской политики на Руси). М.:Л.: 1940. – с. 7). Мабуть саме тому, в апологетичному творі «Задонщина» автор називає свою московську землю Заліською Ордою.

  Ці твердження спонукали історика Юрія Селезньова перевірити їх використовуючи математичний аналіз. (Русь – Залесская Орда? М.: Родина, № 9, 2012. – с. 124 – 126).  Вийшло досить цікаво. «Джерела фіксують перебування при ординському дворі протягом двохсот з невеличким років (1244 – 1445) 99 князів і трьох княгинь, які загалом здійснили 249 поїздок (у середньому кожен князь здійснював 2,5 поїздки в Орду). Усупереч розповсюдженій думці, що князі проводили там мало не роки, середній час поїздки в Орду та перебування в ставці хана становило близько півроку (до півтори роки займав лише шлях до столиці Монгольської імперії Каракорума та назад)... Однак більшість поїздок до ординського двору здійснили лишень великі князі відповідних князівств, або найближчі претенденти на великокняжий титул.

Щоправда, необхідно відзначити. що саме вони визначали шляхи розвою князівств, зокрема і Русі в ХІІІ – ХVвіках уцілому».(Селезнев... - с. 125).   Селезньов не робить подальші обчислення наведених даних, а вони промовисті. Рахуємо. Одна подорож триває близько двох років: півтори роки шлях туди-сюди + півроку в ставці хана. Множимо кількість подорожей князів на час який вона займала: 249 х 2=498 (років). Майже пів тисячоліття провели «великороські» (московські = «російські») великі князі та кандидати на велике князівство в дорозі та гостинах у Хана Золотої Орди. Це притому, що саме «монголо-татарське іго (ярмо)» тривало вдвічі менше – якихось 240 років!  Що це були князівства, які в майбутньому склали московську народність, свідчить сам Селезньов.

 «Покажчик широкої участі князів Галичини та Волині у військових заходах монгольської держави досить значний. Найчастіше – по чотири рази – зафіксовано участь у таких акціях Лева Даниловича Галицького та Мстислава Даниловича Луцького і Володимиро-Волинського. При цьому поїздки цих князів в ставку хана в джерелах не відзначені». (Селезнев... – с. 126).   Отже під тиском обставин князі України-Русі брали (щонайбільше чотири рази) участь у військових відправах монголів. Але не зафіксовано жодного факту плазування князів України на пузі перед ханом Золотої Орди і облизування його черевиків, що охоче робили Олександр Невський, Іван Калита та інші предки московських царів. Кожній неупередженій людині зрозуміла різниця між участю у військових заходах в якості союзників (як у синів короля Русі Данила Галицького) та рабської покори, в тому числі й у вигляді придушення проти монгольського повстання князя Андрія Ярославича його ж рідним братом і вірним рабом Золотої Орди, – Олександром названим, в часи Івана Грозного, за невеличку сутичку зі шведами, Невським.

Монети князя Дмитрія Донського. Червоним виділений напис "Мухаммед"

А скільки ж часу провели в Орді облизуючи ханські черевики «Невський» та його нащадки? Селезньов наводить ці відомості в роках, та відсотках стосовно тривалості життя та урядування. Найбільші покажчики належать Нижегородсько-Суздальським князям Василю Дмитровичу Кирдяпі (7 років), та його брат Семен (9,25 років = 41,6% від удільного князювання, або 17,5% свого життя). З великих князів тривалими гостинами відзначився Василь І Дмитрович Московський – 3,5 роки = 9% життя і 14,5% князювання.

П. Риженко. Володар Улуса Джучі старший син Бату-хана Сартак і князь Олександр Невський. Частина триптиха "Сонце землі Руської". 2008 - 2009 р.

Московія в гравюрах європейців ХVІ ст. Олександр Невський здійснив 5 подорожей до хана, і час сукупного перебування склав чотири роки = 41,7% удільного + 13,5% великокняжого князювання. Іван Калита та Симеон Гордий мандрували до Орди по вісім разів, та користувалися гостинністю хана близько п’яти років. Син Калити Іван Красний їздив у ставку хана 7 разів, як і Великий князь Володимирський Олександр Городецький. Дмитрій Донський мандрував на поклон хану тричі, і провів там 3,5% свого життя, що складає 5,2% удільного + 5,4% великокняжого князювання.

Якщо врахувати, що Селезньов числить виключно час безпосереднього перебування в Орді, без часу на подорож до ханської ставки, (а вона тривала іноді втричі більше), то можна відзначити – московські і промосковські князі проводили в Орді левову частку свого владарювання та й життя в цілому. Варто врахувати тодішні засоби зв’язку – подорожуючи до Орди князі не мали жодного впливу (а часто й уявлення), на те, що в той час відбувалося в їхніх князівствах. А хтось там порядкував під невсипущим оком баскаків... Саме ординські звичаї, набуті невськими та калитами стали підвалиною подальшого державного життя Московщини. Але, як то кажуть, краще раз побачити, ніж сто разів почути. Отже поглянемо, яким бачили життя Московщини іноземці 16 століття – віку правління нащадків Олександра Невського та Івана Калити на Московщині – князів Василів та Іванів.

Великий князь московський приймає подарунки. З книги Сигизмунда Герберштейна "Нотатки про Московію", 1576 р.

Привертає увагу, що князь і його оточення вдягнуті по-східному: халати, тюрбани, башмаки ... І це не помилка.

Московський боярин зустрічає європейського посла. С. Герберштейн "Нотатки про Московію", 1576 р.

Московський князь Василь ІІІ, казанський хан Шиг-Алей та Сигизмунд Герберштейн на полюванні. "Нотатки про Московію", 1576 р.

З часом мало що змінюється. Ось так виглядає царський двір за першого Романова.

Засідання боярської думи за Михайла Федоровича. Прийом гольштейнських послів. Гравюра з "Подорожей" Адама Олеарія, 1656 р.

Особливо цікаво порівняти це зображення із двором Османського султана.

Урочистості при дворі султана Селіма ІІ (1524 - 1574).

І в московитів, і в османів привертають увагу високі шапки вельмож.

Московські бояри. Реконструкція Ф. Солнцева за гравюрами Адама Олеарія

Ось так виглядали посли Московії.

Московське посольство на чолі з Захаром Сугорським при дворі Максиміліана ІІ, 1576 р.

Вручення подарунків посольством Сунгоровського імператору Максиміліану ІІ, 1576 р

Як можна побачити в московітах немає й натяку на європейськість. Але вони чомусь цураються ординського походження своєї державності, оповідаючи байки про «переїзд» Русі з Києва до Москви...