На руїнах імперії

Попри надскладні виклики, з якими стикнулася Русь протягом другої половини ХІІ - першій половині ХІІІ століть, вона змогла уберегти себе від краху.

Та історія готувала ще складніші випробування.

На далекому сході набирала сили Монгольська імперія Чингісхана. Останній об єднав кілька кочових племен і, оголосиши їх одним народом, монголами (непереможними), відправив на завоювання світу.

Монголи використовували передові напрацювання цивілізованого світу. Серед їх конкурентних переваг можна перелічити наступне: віротерпимістьта увагу до всіх конфесій; передова теорія і практика поліокретики (науки захисту і штурму укріплень); поштова служба; дисципліна у державних та військових структурах; система прийнття рішень, що заснована на статистичних та аналітичних даних (наприклад, переписах населення).

Чингісхан задумав свою імперію як Всесвітню. Тобто, рано, чи пізно їй мали підкоритися всі народи і землі. Тож він роздавав своїм дітям і онукам території, якіще не завоював. Завойовувати мали вже нащадки.

Русь мала відійти нащадкам одного з синів Чингізхана, Джучі. Та на Русі про те ще не знали.

Перше знайомство Русі з монголами. Битва на Калці

Починється монгольське вторгення 1223 року, коли полководці Джебе і Субедей мали підкорити половців.

Русь того часу представляла собою утворення під проводом угруповання смоленських Ростиславичів. Ростиславичі сиділи у найсильніших тоді Києві (Мстислав Старий), Галичі (Мстислав Удатний) та Смоленську. Лідером був Мстислав Удатний.Т акож входили в це об єднання Чернгів, до Галича тулилася Волинь Мстислава Німого і Данила (майбутнього короля).

Половці мали родинні зв яки з багатьма руськими князями, зокрема з Мстиславом Галицьким та Мстиславом Чернігівським.

Тож після княжого снему в Києві об єднані українські війська виступили на допомогу половцям.

Після затяжного походу в степу русини зазнали нищівної поразки. Наклали головами десятки тисяч вояків. Загинули князі Мстислав Київський, Мстислав Чернгівський, Андрій Турівський та інші. Врятувалися втечею Мстислав Галицький, Данило Романович та Мстислав Луцький.

Та монголи не мали сил розвинути успіх, тому не пішли вглиб країни.

Ставлення до битви на Калці на Русі та у Володимиро-Суздальському князівстві

Як ви, мабуть, вже помітили, битися з монголами пішли тільки українські князі - галицькі, волинські, київські, чернгівські. Надав допомогу воїнами, але сам не взяв участі Смоленськ, що був тоді підконтрольний Києву.

Російські князі участі у битві не брали. Тим цікавіше порівняти образ битви на Калці у відповідних джерелах російського та українського походження.

Наведемо уривки з українського (Іпатіївського) літопису:

Приде неслыханая рать, безбожнии Моавитяне, рекомы и Татаръве, придоша на землю Половецькоую. .. Тогда бо беахоуть Мьстиславъ Романовичь в Кыеве, а Мьстиславъ в Козельске и в Чернигове, а Мьстиславъ Мьстиславичь в Галиче.То бо беахоу стареишины в Роускои земли, Юрья же князя великого Соуждальского не бы в томъ свете... Бысть победа на всi князи Роускыя, тако же не бывало никогда же... Татаром же победившимъ Роусьскыя князя за прегрешение крестньяское пришедшимъ

Отже, тут монголи показаниописані безбожними моавитянами , тобто показані з негативного боку, як ворог. Звісно, поразка показана теж як негативна подія і літописець називає причиною християнські гріхи.

Почитаємо Лаврентіївський літопис, російське джерело:

Явишася языци ихже никтоже добре ясно не весть: кто суть и отколе изидоша, и что языкъ ихъ, и которого племени суть и что вера ихъ... И мы слышахом яко многы страны поплениша: Ясы, Обезы, Касогы, и Половець безбожных множество избиша. Много бо зла створиша оканнии Половци Рускои земли. Того ради всемилостливый Бог хотя погубити и наказати безбожныя сыны Измаиловы Куманы яко да отмьстять кровь хрестьянскую. Еже и бысть над ними безаконьными. И не оутяну Василко прити к ним в Русь. А князи Русстии идоша и бишася с ними. И побежени быша от них. И мало ихъ избы от смерти. Се же слышавъ Василко приключьшееся в Руси възвратися от Чернигова схраненъ Богомь и силою креста честнаго, и молтвою отца своего Костянтина, и стрыя своего Георгия, и вниде в свои Ростовъ славя Бога и святую Богородицу .

Що ми тут бачимо? Негативний образ мають половці. А монголи - це посланці Бога, які повинні були половців покарати за набіги на Русь. Руські князі, таким чином, ідуть проти посланців Бога. А суздальський князь радіє, що не взяв участі у невдалій військовій кампанії руських князів. Радіє і літописець.

Галицько-Волинське князівство і Данило Романович

Так зване ГВК було одним з найсильніших державних утворень в рамках Київської Русі.

1199 року його заснував Роман Великий - нащадок старшої лінії Мономаховчиів, що осіла на Волині. Він зумів об єднати західну Волинь, налогодитис тосунки зі східною в ході війни за галицьку спадщину узурпував владу в Галичі. Своєю вмілою політикою він зумів об єднати руських князів і надати Русі певної згуртованості, хоча б у плані захисту від кочовиків. Внаслідок бурхливої зовнішньополітичної діяльноті та впливу на київських князів (яких він змінював, а за погану поведінку - карав) його сприймали за кордоном як сюзерена Русі. Так, у грецьких джерелах його називають гегемон , а Рюрика Ростиславича - лише диємон .

Після смерті Романа перспективне ГВК розпадається, проте відновлюється стараннями його дружини (візантійської принцеси) та дітей.

Його син Данило, починаючи політичну кар єру під опікою матері, стартував з фактично з нуля. Проте сила його походження творила дива. Вміло маневруючи і користуючись допомогою сильних родичів (польських та угорських королів), силою авторитету предків, він зумів відновити державу батька. Додавши до царського походження ентузіазм, талант полководця, воїна, політика та реформатора, Данило став одим з найвпливовіших князів Русі.

Напередодні Батиєвого погорому, в Русі було дві сили, що визначали політичний ландшафт: Данило Романович Галицький та Михайло Всеволодович Чернгівський.

Батиєв погром. Нова геополітична реальність

В кінці 30-х років ХІІІ століття онук Чингізхана Батий розпочинає свій західний похід для підкорення Європи.

Спочатку він проходить по Великому князівству Володимирському через Рязань. Затим іде на Чернігів. Перезимувавши в степах, рушає на столицю - Київ. 1240 року, взявши штурмом Київ, Батий рушає на захід - через Волинь і Галичниу до Угорщини. Окремі загони непереможних доходять до Болгарії та Німеччини.

Після походу Батий повернувся на Волгу, де заснував столицю нової держави - Улусу Джучі (також називають Золота Орда ).

Коли монголи полишили Русь, князі, що вижили, почали повертатися до своїх володінь. Були серед них і Михайло Чернігівський та Данило Галицький. Вони уклали угоду, згідно якої Києвом володів Михайло, а отже був тепер великим князем.

Князі поки не розуміли, що настав новий порядок. І раніше траплялися погроми, поразки від кочовиків у степу, це була прикра, але звична ачстина життя. Правителі поверталися до своїх земель, намагалися дати їм ладу, аналізували помилки. Та тепер все було по-іншому. Монголи мали намір ліквідувати державу Русь як таку.

Тобто, вся територія колишньої імперії тепер ставала володінням хана. Він призначав обирав з числа місцевої аристократії людей і призначав їх управляти якоюсь територією.

Також мав бути проведений перепис населення, до монгольської адміністрації з числа місцевих князів - приставлені монгольські чиновники (з ціллю прослідкувати за ситуацією, уникнути зловживань, надати допомогу). Населення обкладалося податками, які спочатку збирали монголи, затим - відкупники (люди, що купили право збору данини), пізніше - самі місцеві князі.

Отже, КиївськаРусь мала перетворитися на провінцію імперія, а не на васальну країну.

Більшість князів, як то кажуть, вписалися. Ососбливо слід відзначити инастію суздальських Юрійовичів, які відзначалися особливим ентузіазмом у колабораціонізмі та насадженні нового порядку на Русі.

Показово: Данило Галицький та Михайло Чернігівський вдвох, як стареишины в Роускои земли вирішують, хто має бути великим князем. Ярослав Всеволодвич Володимирський їде до Батия із проханням призначити його головним серед всіх князів.

Як Данила, так і Михайла не влаштовувала така ситуація: вони вважали, що Київська Русь існує. А Батий так не думав. Він призначив Ярослава Всеволодвича з Юрійовичів (з молодшої гілки Дому Святого Володимира, яка не мала царської крові й династичних зв яків з європейськими монархами!) головним над ними усіма, а Данилу послали наказ віддати Галичину під кочів я монголам.

Обидва князі навідалися в Орду, де вони й зрозуміли, куди попали.

Останній правитель Київської Русі Михайло з Ольговичів чернгівських був страчений за відмову вклонитися ідолам.

Данило, переживши приниження, повернувся до Галича і вірішив силою зброї відновити Русь.

Русь княжа. Русь королівська

Данило провів значні реформи в області військовій галузі. Було зведено замки а укріплення за європейським зразком, щоб протисояти монгольській метальній артилерії. Було запозичено моногольські обладнуки для коней для елементи управління військом. За Данила у війську почав широко використовуватися арбалет. З являлється розподіл за родами військ - важка кавалерія, легка кавалерія, лінійна піхота, стрільці. Введено додаткові військові повинності селянам.

Крім військових реформ, Данило бореться із великими феодалами, посилюючи свою монаршу владу. У цій боротьбі Данило опирається на міщан і малих землевласників.

Також Данило проводить масштабну дипломатичну кампанію, залучає достойних руських князів, намагається отримати допомогу Заходу. Як демонстративний крок він приймає королівську корону і відкрито кидає виклик Орді.

Борючись проти Орди із перемінним успіхом, Данило досяг головного: ого Галицько-Волинські землі не увійшли до складу Орди. Там не було монгольських чиновників, переписів населення. Влада передавалася за внутрішніми процедурами, передаючись у спадок. Це була основна ознака суверенної держави в той час.

Так як Орда була сильним сусідом, то періодично королівство мало на це зважати і робити під тиском кроки, які нам не сильно подобаються: пропустити монгольську армію до Литви, зрити укріплення, піти у похід на Польщу.

Та це були скоріше епізоди, що ніяк не позначалися на міжнародному авторитеті і статусі держави. Галицько-Волинських правителів незмінно називають в Європі королями Русі . Із усіх князів колишньої Київської Русі лише нащадки Данило Романович і його нащадки використовують титулатуру зі Русь і видають відповідні документи.

Іноземці не бачили різниці між Галицько-Волинським князівством Романовичів та Київською Руссю , цими пізінми історіографічними конструктами: для світу і Ярослав Мудрий, і Володимир Мономах, і Ізяслав Мстиславич, і король Юрій Львович були правителями однієї держави Руської землі .