«Олена Прекрасна» української історії: трагічна розв’язка романтичної історії.

24 березня 2017, 13:00
Історик Вацлав Мацієвський (пол. Maciejowski) подає, що Анна Чаплинська була донькою Даніеля Чаплинського (Чапліцького) гербу Котвич, саме вона звільнила Богдана Хмельницького з 4-денного арешту або сприяла цьому. Чапліцькі походять з шляхти руської.

Мотрона Хмельницька (пол. Motrona Chmielnicka, уроджена Олена Чаплинська, пол. Helena Czaplińska, ? — †1651) — шляхтянка руська, дружина Даніеля Чапліцького (Чаплинського) і друга дружина Богдана Хмельницького. У хрещенні — Мотрона

Історик Вацлав Мацієвський (пол. Maciejowski) подає, що Анна Чаплинська була донькою Даніеля Чаплинського (Чапліцького) гербу Котвич, саме вона звільнила Богдана Хмельницького з 4-денного арешту або сприяла цьому. Чапліцькі походять з шляхти руської. 

За іншою версією, припускають, що вона походила з польської шляхти, її дівоче призвище було Коморовська(пол. Komorowska) гербу Корчак, при хрещенні мала ім'я Гелена.

1647 року чигиринський підстароста Даніель Чапліньскі — ворог Хмельницьких — за відсутності Богдана здійснив напад на його хутір у Суботові, побив його сина. За Літописом Грабянки влада відхилила судову скаргу Хмельницького, а його самого Чаплинський замкнув у в'язниці за підозрою в підготовці козацького бунту. Лише за заступництва Чаплинської Богдан був випущений на волю і скористався цим для втечі на Запорожжя. 

Такий самий переказ про врятування Хмельницького з в'язниці завдяки молінням Чаплинської міститься у Літописі Самійла Величка. Автор вкладає у вуста Богдана такі компліменти на її адресу: 
"І коли б не допомогла своєю участю й проханням Чаплинська, ця розсудлива невинних людей жалібниця-Есфір, то не знаю, що б сталося від ворожого наклепу Чаплинського з моєю головою далі?" 

28 грудня 1648 р. Гетьман Хмельницький взяв шлюб з Чаплинською, після того, як повернувся з-під Замостя. Єрусалимський патріарх Паїсій дав йому благословління на шлюб з Чаплинською. На цю знаменну подію прибули тоді до Києва посли з Москви, з Семигроду, від султана, з Мультан, з Волощини.

Ця романтична історія, що була тісно переплетена з перебігом важливих політичних, військових і соціальних подій, мала своє несподіване та, варто зауважити, не менш захопливе продовження. Щоправда, продовження це було менш романтичним і мало трагічну розв’язку. Хоч і цього разу історія не була позбавлена й політичного присмаку. Отож, ішов 1651 р. З початком весни Богдан Хмельницький на чолі війська вирушає на Волинь, куди висувається також і польська коронна армія та шляхетське ополчення на чолі з королем Яном ІІ Казимиром. Сторони готуються до вирішальної битви, і саме в цей час з Чигирина донеслася звістка про подружню зраду цієї «Олени Прекрасної» українсько-польської війни середини ХУІІ ст. 

Різні джерела по-різному розкривають обставини тієї заплутаної й аморальної справи. Так, польський мемуарист Станіслав Освенцім переповідав цю, за його словами, «смішну історію» так, як він її почув з вуст Яна ІІ Казимира під час вечері напередодні Берестецької битви. Король же втішався з того, що гетьманша закохалась в якогось годинникаря, котрий служив у Хмельницького управителем двору, «ключником». Таємний роман Мотрони з цим годинникарем начебто тривав уже досить довго. Аж поки гетьман не виявив пропажі барилка з червоними золотими. Спочатку подумав на старшого сина Тимоша, що той, вирушаючи в похід на Литву, прихопив його з собою на нагальні військові потреби. Однак, отримавши від гетьманича запевнення щодо власної непричетності, віддав наказ про таємне розслідування цієї справи. У ході цього розслідування й випливла інформація не лише про причетність управителя до цього викрадення, а й про його адюльтер з панною гетьманшею. Розгніваний Богдан, довідавшись про цю брудну справу, звелів обох винуватців роздягти догола і, зв’язавши одне до другого, повісити. Так, принаймні з неприхованою втіхою й гомеричним сміхом, розповідав своїм наближеним король. Очевидно, що розповідь Яна ІІ Казимира, насичена деталями стосовно способу покарання таємних коханців, була стилізована саме «для сміху» і навряд чи вповні відповідала реаліям. 

Натомість литовський канцлер Альбрихт Радзивілл у своєму описі був значно стриманішим і менш емоційним. Крім того, згідно з його версією, пропажу золота виявив Тиміш Хмельницький. Він же і вислідив злодія, довідавшись уже в ході слідства й про його аморальні зв’язки зі своєю мачухою, котру, за наказом батька, і повісив разом з ключником на одній шибениці. 

Інформація ж, яка виходила з козацького табору, вказувала на те, що причиною страти Мотрони став перехоплений лист Даніеля Чаплинського до своєї колишньої дружини, у якому містилася інструкція з приводу того, як можна приховати викрадені у Хмеля скарби, а його самого — отруїти. За дорученням гетьмана, справу насправді розслідував Тиміш. І саме йому начебто вдалося знайти викрадене золото та викрити спільників гетьманші. Після чого Мотрону, а також її матір і ще п’ятьох чоловік було страчено. 

Тобто, за такої інформації, причина трагедії полягала не стільки у факті подружньої невірності Мотрони (якщо вона й була насправді), скільки у наявності розгалуженої шпигунської мережі в оточенні гетьмана, до функціонування якої якимось чином була залучена й гетьманша. Але, абсолютно очевидно, що романтична історія про степову «Олену Прекрасну», із-за котрої розгорілася не менш, а навіть більш кривава, порівняно з Троянською, війна між Україною та Річчю Посполитою, потребувала також романтичного завершення. А що може бути більш романтичним, аніж нове кохання «Олени Прекрасної», нехай навіть й аморальне...