Польська інформаційна диверсія – намагання приховати власні гріхи?

До жовтня 2016 року я особисто не розділяв, та не розумів всю серйозність польських намірів проти України. Очі мені розкрила 1-денна поїздка до Варшави на початку жовтня. По всьому місті обвішані ВЕЛИЧЕЗНІ плакати реклами фільму «Волинь» - такі, як не мав, та певно не буде мати більше жодний фільм за всю історію Польщі (звісно якщо не про Бандеру та українців). В результаті, цей пропагандичний висер з бюджетом в 2,5 млн єврів переглянуло понад 1,500,000 жителів Посполитої, і це лише в самій Польщі. Поляки мало не перевершили самого Геббельса – глядачі з радістю платять за неприкриту пропаганду злості, та ненависті, і це в 2016 році!!! Нагадаємо, фільм знятий по мотивам книги під назвою «Ненависть». Цікаво, що він може закликати? Любов та розуміння, повагу… еге ж…..

Якщо проігнорувати бездарне художнє оформлення українців в фільмі, а бездарність – це коли при бюджеті в 2,5 ляма, УПА та їхні підпільники бігають з написами «Гітлерові Слава», та «Бандерові слава» на польський манер - в той час, як правильно пишеться «Гітлеру Слава», та «Бандері слава» - невільно натикаємося на висновок, що таких написів ніколи не існувало, а також виникає асоціація з російськими фейками російських ЗМІ, до яких ми вже так звикли за останні три роки. Від кого, а від поляків, я такої ватності не очікував. А дарма. Треба було вчити історію. 

Отож, вертаючись до наших пирогів. Ярослав Качинський. Братішка іншого Качинського, який великодушно призначив свого брата-близнюка на пост премєр міністра ще до свого швидкісного знайомства зі Смоленською землею. Що спільного мають ці два акробата? Окрім загалом бездарної політики, вони запамятались усім тим, що активно займалися пошуком ворогів Посполитої. Як я вже зазначив, Лех Качинський пішов знаходити виновників польських бід до Росії, з надією увіковічити пам'ять про Катинь, але 10.04.2010 він, та весь його уряд різко змінив свою думку, та на фоні інциденту під Смоленськом, дав Польщі прекрасний урок того, що з РФ таке не пройде . Польща цей урок засвоїла, та почала активний пошук нової жертви. 

На фоні підготовки до ЄВРО-2012 було б зовсім недоречно діставати зі шафи старі скелети та рахунки з УПА, та загалом, Україною. Тому, шановнє паньство все-таки вирішило дочекатися більш вдалого часу для свого випаду. Саме те і сталося в 2014 році, і триває до нині. Подробиці, та хід подій Вам відомі, певно, краще, ніж мені самому. 

І ось тут, виходить на сцену Качинський, весь в сніжно-білій чистій сорочці, з мудрим обличчям людини, яка бачила всякого гівна, і урочисто вангує про те, що «Культ Бандери» не дозволить Україні увійти в ЄС, який заснували Німеччина, Франція, Великобританія, які ну ні разу і ніколи не займалися колонізацією, масовими етнічними чистками, та іншими цікавинками. Дивно, що Польша, в якій є явний культ Армії Крайової, та Пілсудського, котрий влаштовував концтабори для радянських полонених, для політичних опопнентів, для діячів українського, білоруського і єврейського національних рухів, там вже більш як 12 років, успішно є. 

Проте, що саме стоїть за намаганням Польщі знайти нових фашистів, катів, та дітоубивць. Відповідь на це можна знайти, огорнувшись у маловідомі нам сторінки польсько – німецьких відносин. Було б доречно розглянути дві історичні події, а саме 

- Геноцид німецького мирного населення в Силезії, який призвів до звірячого винищення німців. В цьому інциденті, польська армія та поліція, замість того, щоб воювати з нацистами, побігла винищувати цивільних. Прочитати про це можна тут.

- Та, звичайно масове виселення німців у 1944-1946 роках, під час якого, згідно різних досліджень, з територій, наново визнаних польськими, виселили більш 4 мільйонів німців, і внаслідок голоду, знущань поляків, трудових таборів, та вбивств, від 1 до 2х мільйонів з них ніколи не дісталися Німеччини. 

Панове, я думаю після ознайомлення з цими матеріалами, ми можемо зробити висновок, інформаційна диверсія Польші проти УПА та України в цілому, є нічим іншим, як чергова спроба відвернути увагу до власних злочинів проти людства та цивільного населення, при цьому, важливо зазначити, у ПІСЛЯВОЄННИЙ час. Жодних причин для переслідування та убивств німців поляки не мали – німці і так покидали свої домівки, та, на відміну від поляків, не мали наміру відновлювати Німеччину в колишніх границях, так як це планували бойовики та посіпаки Армії Крайової, які разом з польськими меншинами, відчували себе панами на Волині та Галичині. 

В Польщі немає вибору. Якщо ця інформація вийде на світло, проти поляків (зокрема і в Німеччині) почнуться такі гоніння, судові тяганини, та переслідування, що статус «жертви» другої світової забудеться назавжди. 
Для нас важливо вміти апелювати цими фактами, та не піддаватися провокації пшеко-патріотів.