Поляк Stanisław Kosior - головний винуватець Голодомору 32-33-Х Років

26 листопада 2016, 18:00
В останній час польским сеймом часто підіймалося питання про геноцид поляків українцями. В такий час, буде дуже слушно нагадати полякам про те, що етнічний поляк Stanisław Kosior є головним організатором колективізації (читай - грабунку) українського села, що призвела до багатомільйонного голоду 32-33-х років.

Голодомор 32-33-х років, має як ініціаторів, так і організаторів.

Безумовно, ініціатором колективізації, як в Україні, так і в інших республіках колишнього СРСР був Сталін. Проте здійснити успішну для більшовицького уряду колективізацію було б доволі складно за відсутності «палких» більшовицьких кадрів. В Україні головним за організацію колективізації був поляк Stanisław Kosior.

Саме Косіору належить фраза, яку він промовив у 1930-му році на комуністичному з'їзді партактиву: 

«Селянин приймає нову тактику. Він відмовляється збирати урожай. Він хоче згноїти зерно, щоб задушити радянський уряд кістлявою рукою голоду. Але ворог прорахувався. Ми покажемо йому, що таке голод. …Ви повинні зібрати зерно до останньої зернини і відразу відправити на заготівельний пункт.» 

Народився Stanisław Kosior у Венґруві, Царство Польське у польській родині. 

Член РСДРП(б) з 1907 року. У 1907–1918 роках — учасник більшовицького руху в Донбасі і на Дону. 

У березні-квітні 1918 року входив до складу так званого Народного Секретаріату як народний секретар у справах фінансів. 

Був одним з організаторів Комуністичної Партії України. 

Влітку 1919 року після наступу Добровольчої армії було створено Зафронтове бюро (Зафронтбюро) ЦК КП(б)У на чолі з Косіором. 

У 1922–1928 роках — займав керівні посади в органах РКП(б) (ВКП(б)). 

14 липня 1928 об'єднаний пленум ЦК і ЦКК КП(б)У звільнив Лазаря Кагановича від обов'язків члена політбюро і генерального секретаря ЦК КП(б)У та обрав членом ЦК, Політбюро і генеральним секретарем ЦК КП(б)У Станіслава Косіора. У 1928–1938 роках — генеральний (з 1934 року — перший) секретар ЦК КП(б)У. 



У липні 1932 року на III Всеукраїнській конференції КП(б)У, добре знаючи незадовільне становище з забезпеченням населення хлібом, активно підтримав вимогу Лазаря Кагановича і В'ячеслава Молотова повністю виконати значно завищені плани хлібоздачі в Україні. Саме за його ініціативою було створено колгоспні фонди (постанова ЦК КП(б)У від 18 листопада 1932). Вилучення на початку 1933 року цих фондів (включно з насінневими) за директивою Йосипа Сталіна і В.Молотова і при активній участі Станіслава Косіора, у залік виконання плану хлібозаготівель стало однією з головних причин голодомору 1932—1933 років в Україні. Безпосередньо був закріплений за виконанням хлібозаготівель з листопада 1932 року в Одеській області. 

Stanisław Kosior— головний організатор політики фізичного і духовного геноциду українського народу, що виявився в ліквідації «українізації» і проведенні політики русифікації, організації штучного голодомору 1932–1933 років в Україні, розгортанні антиукраїнського терору, фабрикуванні численних політичних процесів та масовому винищенні національної інтелігенції. Саме за часів правління Косіора було піддано репресіям або доведено до самогубства цілу плеяду націонал-комуністичних діячів — Миколи Хвильового, Миколи Скрипника. Виступаючи на XVII з'їзді партії, керівник Компартії України Stanisław Kosior заявив, що «націоналістичний ухил у Комуністичній партії України… грав виняткову роль у спричиненні та поглибленні кризи в сільському господарстві». У свою чергу, шеф ОДПУ в Україні Всеволод Балицький так підсумував результати боротьби проти «антирадянських сил» у республіці: «У 1933 р. кулак ОДПУ вдарив у двох напрямах. Спочатку його удар відчули на собі куркульські петлюрівські елементи на селі, а по-друге, головні осередки націоналізму». 

У 1939 році Косіора настигла кара від рук системи, заради якої він знищував український народ. Його заарештували та звинуватили у приналежності до так званої «Польської військової організації». Косір спочатку відкидав будь-які звинування, потім чекісти привели в кімнату 16-річну доньку Косіора, де і згвалтували її у нього на очах. Після цього Косіор підписав всі свідчення і був незабаром розстріляний, а його донька після того, як була випущена із в'язниці, наклала на себе руки, кинувшись під поїзд :) 

За колективізацію українського села Косір був нагороджений орденом Леніна. 

У листопаді 2008, після збору підписів громадян України, в Києві було демонтовано ганебний пам'ятник Косіору на Лук'янівці, навпроти кінотеатру «Київська Русь». 

Проте й донині, навіть після визнання судом Косіора С. В. винним у скоєнні злочину, передбаченного ч. 1 ст. 442 Кримінального кодексу України (геноцид), його ім'я носять вулиці у Кривому Розі, Харкові, Миколаєві, Краматорську, Житомирі Донецьку тощо.