Роль запорозьких козаків у Віденській битві 1683 року

9 липня, 20:21
Роль запорозьких козаків у Віденській битві 1683 року, першій великій (і найголовнішій) битві Війни «Священної ліги», є предметом певних міфів в українській популярній історії.

Роль запорозьких козаків у Віденській битві 1683 року, першій великій (і найголовнішій) битві Війни Священної ліги , є предметом певних міфів в українській популярній історії.

Незважаючи на велику кількість наукових праць, присвячених цій темі (це стосується, головно, польської історіографії), проблематичним і досі залишається питання про чисельність українських козацьких підрозділів, що брали участь у битві під Віднем та в наступних операціях по усуненню турецької загрози європейському регіонові, хоча його висвітленню певну увагу в своїх працях приділили такі вітчизняні історики, як І.Німчук, Б.Крупницький та І.Назарко.

Багато дослідників старшого покоління стверджували, що в поході Яна Собєського під Відень 1683 року брало участь близько 5000 українських козаків.

У популярних статтях зустрічаються й некритичні твердження про 15-20 тисяч.

Питання про набір українських полків постало відразу після укладення польсько-австрійського союзу.

Вже 19 квітня на засіданні сенатської комісії у Варшаві було повідомлено, що козаків 1200 тільки наказав король набрати зараз під командою 4 ротмистрів Семена, Ворони і других двох .

Згодом Ян III, отримавши фінансову допомогу від римського папи Інокентія XI, вирішив, що зможе утримати 3-тисячне козацьке військо.

Виконуючи розпорядження короля, великий коронний гетьман С.Яблоновський видав приповідний лист на вербування козацького полку правобережному полковнику Максиміліану Булизі, який у середині серпня мав прибути до Львова.

Загальне керівництво набором козаків було доручено шляхтичу Й.Менжинському. Саме йому на руки видали певну суму грошей (близько 30 тис. ліврів) для затягу українського війська. За планом, що був розроблений особисто Яном III, козацькі полки 25 серпня мали прибути під Краків, де головні сили Речі Посполитої збиралися для походу на Відень. Однак через різні обставини вони не змогли цього зробити.

Вже не чекаючи полків литовських, ані козаків, залишивши їм наказ поспішати за мною, у перших днях вересня сподіваємось бути на берегах Дунаю , писав король до папи Інокентія XI наприкінці місяця.

Похід Собеського проти турків у 1683 році

У авангарді польських сил вирушили лише 150 українських козаків під командуванням полковника П.Апостола-Щуровського.

Вони входили до складу підрозділів волинського воєводи Я.Стадніцького на правах приватної легкої козацької корогви.

З Апостолом не маю козаків більше півтори сотні.., а п. Менжинський сидить ще зі своїми у Львові, як сам пише , повідомляв король 9 вересня, під час переправи через Дунай.

За кілька днів об єднані війська Яна III та князя Лотаринзького перемогли багатотисячну армію візиря Кара-Мустафи й звільнили оточений Відень.

Про участь українських козаків Апостола в цій битві свідчить наступний запис короля: турків зараз ведуть, як псів і худобу, їх моя драгунія і козаки немало забрали. О Менжинський, Менжинський!

Останні слова були написані королем у стані великого незадоволення через неприбуття до Відня головних козацьких сил. Із великим сумом головнокомандувач польської армії відзначав, що козаки з Менжинським вже прийдуть невчасно, хоча вони тут (під Віднем) були б найпотрібніші .

Лише 24 вересня королева Марія-Казимира, якій чоловік доручив слідкувати за козацьким затягом , повідомила, що Менжинський набрав хіба що півтори тисячі козаків.

28 вересня до військ Яна III, які прямували на Будапешт, приєдналися полки Я.Ворони і Менжинського. Полковникові Семену (Корсунцю?), що надійшов трохи пізніше, наказувалося йти звичайною дорогою за другими .

Через півтора тижня походу серед козаків виникло невдоволення тим, що Менжинський не виплатив обіцяних їм грошей.

Однак той запевнив короля, що видасть обіцяну суму лише після походу, щоб козаки завчасно не повернулися в Україну.

Під час переправи через Дунай поблизу Остригома козаки Я.Ворони не змогли взяти язика на другому березі річки, що дуже роздратувало короля. Виправдовуючись перед Яном III, полковник говорив, що простих хлопів затягнули, не козаків, бо так швидко козаків не могли дістати .

Але незабаром до польської армії приєдналися полки М.Булиги, Семена (Палія?) та Іскрицького (Василя). У жовтні вони відзначилися під час облоги Остригома, а також у у важкій та кровопролитній битві під Парканами (9 жовтня) та Сечанами (15 листопада).

А вони (козаки) пішли так швидко, відважно і мужньо, що під димом опанували зараз не тільки передмістя і стодоли, але й першу палісаду і браму та заткнули в ній свої прапори з хрестами і в усіх заслужили собі на велику славу , так описував король перший штурм добре укріпленої сечанської фортеці. Яка то красива винахідливість і майстерність козацька , згадував у своїх мемуарах свідок участі українських полків у післявіденському поході польської армії Я.Пасек.