Севастополь – місто російської слави. Міф і викриття

7 квітня, 15:36
З усіх міфів «про славне минуле великого російського народу» цей – чи не найвідоміший.

З усіх міфів про славне минуле великого російського народу цей чи не найвідоміший. Більше того, міф про Севастополь як місто російської слави є (принаймні, на обивательському рівні) найважливішим аргументом на користь підтримки анексії Криму. Цей міф дуже міцно вшитий у неорадянську концепцію Великої Вітчизняної війни , яка насаджується в Російській Федерації. Оборона Севастополя в 1941-1942 роки в російській суспільній свідомості невіддільна від битв за Москву, Ленінград, Сталінград і Курськ. Виступати з критикою героїчної оборони Севастополя означає не лише критикувати сучасний системотвірний міф Росії про ВВВ, а й у буквальному сенсі підводити себе під статтю Кримінального кодексу Російської Федерації.

Нинішня російська влада немало зробила для сакралізації і русифікації Севастополя. Цьому сприяли і російський Чорноморський флот, і філія МДУ, і полум яні відозви до співвітчизників Юрія Лужкова достатньо причин, щоб росіяни останні 25 років продовжували вважати Севастополь своїм .

Міф про місто російської слави скріплює воєдино часи Російської імперії, Радянського Союзу, а з нещодавніх часів і Російської Федерації. Тому так важливо з усією ретельністю підійти до його розвінчання.

Міф про місто російської слави скріплює воєдино часи Російської імперії, Радянського Союзу, а з нещодавніх часів і Російської Федерації

Будь-яка поразка завжди викликає до життя механізми компенсації, які дозволяють переможеним легше впоратись із отриманою психологічною травмою. Втрата Севастополя в результаті англо-французького штурму у вересні 1855 року не стала винятком. Зрештою, найкращою терапією стала героїзація процесу оборони, незалежно від підсумкового результату. Першовідкривачем цього методу можна вважати декабриста і мандрівника Михайла Бестужева , який 1 січня 1856 року написав такі рядки:

Севастополь упав, але з такою славою, що кожен росіянин, а особливо моряк, має пишатися падінням, яке варте блискучих перемог .

Письма декабриста Михаила Бестужева к М. Ф. Рейнеке // Литературное наследство. Т. 60, кн. 1. М., 1956. С. 231 244.

Після цього загальним трендом стало пов язувати в одному реченні слова Севастополь , слава , російський і моряк .

У ленінські часи міф був забутий (а пам ятник Нахімову в Севастополі зруйнований), але до початку Зимової війни з Фінляндією знову виявився затребуваним. Пам ять про героїзм захисників Севастополя використовували і для піднесення бойового духу солдатів, і для пояснення радянським громадянам нібито традиційної ворожої позиції Англії та Франції. Облога Севастополя Вермахтом у 1941-1942 роки і післявоєнний вал мемуарів і художніх творів зробили відродження міфу про місто справою вирішеною.

Севастополь база Чорноморського флоту, місто російської слави .

Михайлов Н. Земля русская. Экономико-географический очерк СССР. М., 1946. С. 147.

Оборона Севастополя є дивовижним літописом про патріотизм, самовідданість військових якостей і доблесті російського народу. Тільки російський моряк і російський солдат могли створити таку разючу історичну драму, написану російською кров ю .

Тарле Е. Город русской славы. Севастополь в 1854-1855 гг. М., 1954. С. 16.

У новітній російській публіцистиці цей епітет також у ходу.

Звання міста російської слави просто так не дається. Севастополь отримав його не за гарне ім я, яке подарувала йому Катерина Велика, і не за прекрасний вид на морські хвилі. Це звання окроплене кров ю російських солдатів і моряків і не на одній війні .

Стариков Н., Беляев Д. Россия. Крым. История. СПб., 2015 С. 103.

Було б навіть дивно, якби це словосполучення не використовували і сьогодні, особливо в контексті виправдання анексії Криму. Відзначився, як завжди, сам російський президент.

Крим це Севастополь, місто-легенда, місто великої долі, місто-фортеця і Батьківщина російського чорноморського військового флоту. Крим це Балаклава і Керч, Малахів курган і Сапун-гора. Кожне з цих місць святе для нас, це символи російської військової слави і небаченої доблесті .

Путин В. Крымская речь, 18 марта 2014 г.

Після цього статус Севастополя як міста російської слави стали використовувати як одне з найважливіших виправдань анексії Криму.

Статус Севастополя як міста російської слави стали використовувати як одне з найважливіших виправдань анексії Криму

Але в найбільш повному (і канонічному ) вигляді міф про Севастополь як місто російської слави розкритий, як і слід було очікувати, в його офіційному гімні. Пісню Легендарний Севастополь спеціально написали до 100-річчя початку першої оборони міста і десятиріччя вигнання з нього нацистських окупантів. Вперше вона була публічно виконана 25 липня 1954 року Ансамблем пісні і танцю Чорноморського флоту, а рівно за 40 років, 29 липня 1994 року, затверджена у статусі міського гімну.

Уся пісня це короткий опис історії міста, і практично в кожному куплеті є якась родзинка . Спочатку діди воювали (знайоме, правда? авт. ) про часи першого підкорення Криму 1783 року. Потім бій, святий і правий (пряма цитата з революційної пісні 1905 Варшав янка авт. ) відсилання до встановлення радянської влади в Криму. У наступному куплеті разом з історичними чорними бушлатами (морською піхотою авт. ) легенда про п ять чорноморців, які нібито пішли на танки з гранатою під Дуванкоєм 7 листопада 1941 року. Цей міф, до речі, сконструйований за лекалами міфу про 28 панфіловців , нещодавно розвінчаного в Росії на офіційному рівні. Ну і як же без ворогів з-за океану , актуальних для севастопольців і 1954 року, і зараз.

Але особливо чудовим є приспів, бо в ньому яскраво розкриті обидві складові частини міфу про місто російської слави . Згідно з приспівом, Севастополь, по-перше, неприступний для ворогів , а по-друге, гордість російських моряків . Далі ми спробуємо зрозуміти, чи таким було неприступним це місто, і чи одним лише росіянам належить гордість за нього.