«Свидригайлова війна»

31 липня 1431 року битвою на переправі через р. Стир почалася «Свидригайлова війна» - збройний конфлікт між польськими, литовськими та руськими феодалами.

Інтереси поляків представляв їхній король Ягайло (Владислав) Ольгердович. Коронні еліти бажали інкорпорації земель ВКЛ до складу їхньої держави, згідно із попередніми унійними домовленостями.

Брат Ягайла Свидригайло (Болеслав, Лев) був обраний великим князем литовським завдяки підтримці руської аристократії і був гарантом недоторканості їхніх уділів.

Литовські феодали на той момент не мали чіткої позиції. Частина боярства підтримувала Свидригайла у його прагненні унезалежнитися від Польщі. Інша частина ж воліла, опираючись на поляків, централізувати управління ВКЛ, ліквідувавши Київське і Волинське великі княжіння зокрема та інші руські уділи загалом. Остання «партія» на той момент іще не проявляла активності.

Однак, у середовищі литовського нобілітету наростало невдоволення Свидригайлом: той навіть будучи етнічним литвином і доволі ревним католиком, опирався на русинів зі всіма наслідками (привілейоване становище руської мови, православного духовенства, руських князів).

Між Польщею та Литвою давно точилася суперечка за Волинь і Поділля. Скориставшись з ситуації зміни монарха у Великому князістві Литовсьому (1430 року помер Вітовт), Ягайло рушив походом на Луцьк. У разі успіху, оволодіння найважливішим замком Волині обіцяло далекосяжні політичні вигоди.

9 серпня 1431 Ягайло із усією польською шляхтою (20 тис. лицарів, пахолків і солдатів) перейшов Буг. Свидригайло, дізнавшись про переправу, оголосив мобілізацію, наказав укріпити Луцьк та відправився на перехоплення зі своїм двором (бл. 2 тис лицарів і пахолків).

Поляки рухалися повільно через заболочену місцевість і велику кількість війська. Це дало змогу Свидригайлові з’єднатися із волинянами (бл. 5 тис. лицарів і пахолків).

Свидригайло, досвідчений командир, обрав наступний план: зважаючи на чисельність супротивника, він вирішив відступати вглиб країни, атакуючи поляків на переправах. Це давало змогу виграти час для лучан, що готували Луцьк до облоги. За задумом великого князя, Ягайло не міг би переслідувати його відступаюче військо, залишивши в тилу ворожий замок.

План спрацював на всі 100%.

31 липня авангард польського війська, що чисельно дорівнював усьому наявному литовсько-руському війську, перейшов Стир в районі мосту (який напередодні знищили волиняни). Свидригайло особисто очолив атаку.

Битва тривала цілий день, аж поки основні сили поляків не перейшли ріку в кількох місцях. Аби уникнути оточення, великий князь віддав наказ про відступ.

В ар’єгарді він залишив своїх дворян, а волиняни мусили боронити свою столицю. В Луцьку розташувалися 4 тис. вояків на чолі з воєводою Юршою.

Як і передбачав Свидригайло, Ягайло взяв Луцьк в облогу. Разом зі своїм двором великий князь перешкоджав комунікаціям поляків, заважав постачати у їхній табір харчі.

13 серпня поляки пішли на штурм замку, однак безрезультатно: Юрша чітко командував обороною, захисники фортеці своєчасно лагодили пошкодження від обстрілів. Після невдалих спроб оволодіти Луцьком, Ягайло зав’язав переговори з братом та обложеними.

В польському війську постійно лунали звинувачення у зраді (адже Владислав Ягайло був братом великого князя та близьким родичем інших супротивників, сам колись правив Литвою ), тож король мусив віддати командування Земовиту Мазовецькому.

Облога тривала. Тривалі обстріли з гармат так і не дозволили пробити стіни замку. У таборі поляків розпочався голод та падіж коней. З дня на день очікувався підхід татар на допомогу обложеним.

Розуміючи, що облога програна, Ягайло та поляки пішли на мир.

Домовленість передбачала встановлення довоєнного статус-кво.

Та протиріччя та інтереси конкуруючих груп феодалів, що призвели до війни, нікуди не зникли: мир виявився лише перемир’ям. Вже наступного року Польща, Литва та Русь були охоплені новою війною.