Український Генрі Форд – Ігнатій Ясюкович

21 травня 2016, 12:11
Ясюкович Ігнатій керував у свій час Дніпровським металургійним заводом у селі Кам’янське Катеринославської губернії та вивів підприємство на європейський рівень.

Ясюкович Ігнатій 1847 – 1914) керував у свій час Дніпровським металургійним заводом у селі Кам’янське Катеринославської губернії та вивів підприємство на європейський рівень.

Також він був керівником Путивлівських заводів Російської імперії. За походженням литовець, Ігнатій-Андрій Ясюкович народився 1 листопада 1847 року в місті Ковно (Литва), в дворянській сім’ї.

Навчався у Вільно, потім вступив до Петербурзького технологічного інституту.

В 1869 році отримав диплом інженера та став працювати на залізниці Козлов-Воронеж-Ростов. В цей час Російська імперія намагалась налагодити виробництво потягів, а не закуповувати їх за кордоном.

Здібний Ігнатій Ясюкович був відправлений на навчання до Німеччини та Бельгії.

Після повернення до Російської імперії став інженером Рязансько-Уральської залізниці та доцентом в Санкт-Петербурзькому технологічному інституті. На той час йому було лише26 років.

В 1876 році І. Ясюкович став головним інженером Невських підприємств, де будували паровози.

В 1844 року він очолив Путилівські заводи у Петербурзі.

1885 року Варшавський сталеливарний завод та бельгійське акціонерне товариство «Коккеріль» вирішили збудувати в селі Кам’янське Катеринославської губернії металургійний завод.

На ім’я Ясюковича, майбутнього директора заводу, один з бельгійських банків відкрив кредитний рахунок на 500 тис. рублів.

До Кам’янського Ігнатій прибув разом з вагітною дружиною Броніславою та трьома дітьми. Сім’я займала будинок на Набережній. Завод почав розвиватися зі швидкістю, яку можна порівняти хіба що із підприємствами Форда в США.

А Кам’янське стало металургійним центром ні Півдні імперії. Початковий капітал товариства збільшився втричі – до 15 млн. На фоні економічного процвітання в місті почалась хвиля житлової забудови. Ясюкович стає меценатом – на його кошти відкрито школу для дітей, гімназію, православну церкву та костел Св. Миколая. На кошти Дніпровського металургійного товариства споруджувались дороги, парки, житло для робітників, проводились бали та вистави. На Дніпрі був започаткований яхт-клуб, тенісні та футбольні секції.

Кам’янське стало справжнім містом з населенням 2 тис. чол. у 1888 р., а в 1914 р. – вже 40 тис. чол. А сам Ігнатій Ясюкович отримує нове призначення як голова правління Південно-Російського Дніпровського Металургійного Товариства та їде до Петербурга. В Кам’янському похований син Ясюковича Павло, який помер у 5 років. Саме в цьому місті відсвяткував 25-річчя Металургійного товариства І. Ясюкович.

Ігнатій був нагороджений орденом Св. Володимира 4-го ступеня за заслуги в промисловості. Ігнатій Ясюкович помер від хвороби 26 серпня 1914 року в своєму маєтку в Кутно у Варшавській губернії.