Вільгельм Габсбург

Історія Імперії багата на оригінальних особистостей різного ґатунку, починаючи від фельдмаршала Радецького, закінчуючи агентом декількох розвідок, парламентарем, теологом і буддистським ченцем Гнатом Требічем. Є серед них місце і для Вільгельма Габсбурга, більш відомого під псевдонімом Василь Вишиваний.

Його імператорська і королівська Високість ерцгерцог Вільгельм Габсбург народився 10 лютого 1895 року неподалік від міста Пула в Австрійському Примор'ї. Його батько Стефан походив з Тешинської гілки роду, був грос-адміралом і, що цікаво, полонофілом і одним з претендентів на польську корону. Мати — ерцгерцогиня Марія Тереза була кузиною свого чоловіка з тосканської гілки. З 1905 року Вільгельм Франц навчався у Віденському реальному училищі, яке він закінчив у 1912 році.

У наступному році Вільгельма і його брата Лео було відправлено на навчання до військової академії в австрійському місті Вінер-Нойштадт. Такий крок батьків був досить незвичним, оскільки діти імператорської сім'ї зазвичай автоматично отримували офіцерські звання в армії Австро-Угорщини. Однак в родині Карла Стефана дітей виховували в спартанському дусі — батьки хотіли, щоб в академії вони не відрізнялися від інших і, не маючи нічого зайвого, жили в загальній кімнаті з усіма курсантами.

В академії він вперше самостійно познайомився з працями Каутского, Ніцше та інших філософів. Крім військової справи Вільгельм вивчав літературу і мови, серед яких обрав вільним факультативом українську.

Тут він почав читати твори Франка, Шевченка, Грушевського та інших українських письменників. Треба зробити маленький відступ: в той час в Європі панував націоналізм. Композитори накшталт Лисенка і Чайковського писали музику беручи за основу народні мелодії, Сенкевич і Ірасек створювали твори-епопеї про минуле поляків і чехів, а в архітектурі були популярні «русский стиль» та неоготика.

Винятком не стала й Україна. Габсбурги вирішили скористатись порадою англійців і замість того, щоб боротися – очолили. За власною ініціативою Вільгельм подорожував по українських селах інкогніто протягом 40 днів. В цей час він жив разом з селянами, подорожував Карпатськими горами і готувався стати королем.

У 1915 році Вільгельм закінчив академію і був відправлений в 13-уланського полку, який формувався в основному з українців. Під мундиром він носив вишиванку, а команди віддавав українською мовою. У 1916 році Василь став членом парламенту і почав активно спілкуватися з українськими депутатами. Не без його допомоги міністром охорони здоров'я став професор Празького університету, український хімік і епідеміолог Горбачевський. У тому ж році, після підписання Брест-Литовського угоди німецькі і австрійські війська окупували Україну. Вишиваний був підвищений у званні і отримав в своє розпорядження чотирьохтисячний підрозділ, «Групу ерцгерцога Вільгельма».

Перебуваючи на півдні України він підтримував тісні контакти з місцевим населенням і відмовлявся придушувати народні повстання. За це він отримав прізвисько Червоний князь. В цей же час він займався інтригами проти Скоропадського, який в свою чергу просив німців вплинути на Відень в цьому питанні.

Після падіння гетьмана, Василь працював з урядом Директорії, але в 1920 році пішов на знак протесту проти союзу з поляками. У 1921 році він випустив збірку віршів «Минають дні», який присвятив своїм товаришам.

Один з віршів:

До збруї! До збруї стрільці!

Зірвіться, ламайте кайдани!

З’єднаються з вами покійні брати,

І згояться народні рани…

До збруї! До збруї стрільці!

Товаришів рідних згадайте,

Що мріють про волю в холодній землі

Всі сили до бою з’єднайте!

До збруї! До збруї стрільці!

Велика Вкраїна повстане

І в купелі крови воскреснуть мерці

І радість до краю загляне.

До збруї! До збруї стрільці!

І рідну країну спасайте!

Повстаньте як вірні козацькі сини,

Героями в хату вертайте!

Через рік Вільгельм покидає Австрію і їде в Іспанію до свого кузена Альфонсо XIII. А в 1926 році перебирається в Париж. З

цього часу він займається земельним бізнесом і прокручує різноманітні афери. Другу Світову наш герой переживає без будь-яких проблем.

26 серпня 1947 року його викрадає СМЕРШ і Габсбург опиняється в Карлсбадській в'язниці. У листопаді його переводять у Лук'янівську в'язницю. Наш герой виявляється там, де не був 27 років. Країна за цей час змінилася. Змінилася настільки, що Василь не переживає свій візит. Він помирає від туберкульозу через півроку. Місце його поховання досі не відомо.