«Бійся байдужих». Подвійне життя Ірини Зайцевої

2 липня, 15:26
Півтора місяця тому було опубліковано статтю «Звичайний рашизм», присвячену діяльності професора кафедри російської мови Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова

Півтора місяця тому було опубліковано статтю Звичайний рашизм , присвячену діяльності професора кафедри російської мови Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, колишнього заступника міністра Табачника, екс-директора Українського центру оцінювання якості освіти, депутата Луганської обласної ради Ірини Зайцевої. За часів Януковича Зайцева набула сумної популярності завдяки низці гучних антиукраїнських висловлювань та послідовній підтримці політики русифікації країни.

У згаданій статті було оприлюднено копію звернення на адресу чинного міністра освіти і науки України Л. Гриневич, а також ректора Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова В. Андрущенка за підписом 171 представника української громадськості - вчених, педагогів, митців, політиків та журналістів з вимогою звільнити Зайцеву з посади професора НПУ.

У своїй відповіді міністр Гриневич надала формальне роз яснення, що, оскільки університет діє на принципах автономії та самоврядування, призначати або звільняти працівників цього закладу має його керівник, на відповіді від якого заявники чекають і досі.

Тим часом, Ірина Зайцева продовжує обіймати займану посаду. Можливо, цей факт можна було б cписати на традиційно коротку пам ять політиків, або на ймовірну недбалість чи необачність керівнцтва університету, і чекати, коли пані Зайцева сама вирішить залишити роботу і піти на пенсію, бо досягла віку.

Але існує низка фактів, яка свідчить про те, що вона примудряється працювати не тільки в київському виші, а також і в Луганській державній академії культури і мистецтв ім. М. Матусовського , розташованій в місті Луганську, який наразі контролюють бойовики так званої Луганської народної республіки.

Яким чином Зайцевій вдається поєднувати роботу в головному педагогічному закладі країни з роботою в установі, очолюваній сепаратистом Валерієм Філіповим, незрозуміло.

В.Філіпов і ватажок ЛНР І.Плотницький

Складно повірити, що керівництво НПУ не в курсі подвійного життя Ірини Зайцевої, проте його ректор Віктор Андрущенко продовжує покривати свою підлеглу, і лишається тільки здогадуватися, що саме змушує його це робити.

Втім, щодо цього існує доволі реалістична гіпотеза, але до неї ми повернемось трохи пізніше. Зараз настав час розкрити карти і пред явити читачеві докази співпраці Зайцевої з колегами у так званій ЛНР.

27 травня 2016 року кафедра російської та світової літератури Луганського державного університету ім. Тараса Шевченка взяла участь у літературному фестивалі Відображення традицій Срібного століття в творчості поетів Луганській Народної Республіки .

Офіційний сайт ЛНРівського учбового закладу (Луганський національний університет імені Тараса Шевченка з початком окупації був евакуйований до міста Старобільськ ) повідомив, що на відкриття урочистого засідання були запрошені луганські поети, а також гості з Росії та учасники конференції - професор ЛДАКМ ім. М. Матусовського Ірина Зайцева, професор Липецького державного педагогічного університету Галина Звьоздова, професор Воронезького державного університету Людмила Кольцова, доцент Воронезького державного університету Сергій Чуріков, секретар правління Спілки письменників ЛНР Андрій Чернов.

До речі, останній персонаж, Андрій Чернов, є відвертим агресивним українофобом. А

намнез Чернова легко перевірити, просто зазирнувши в його фейсбук.

Але не будемо відволікатися від головної героїні публікації, яку анітрохи не засмутила компанія шовіністів та інших світочів русского мира . Той самий сайт повідомив, що 27 травня цього року Ірина Зайцева взяла учать ще в одному заході - конференції пам яті М. Матусовського.

Новина містить фотографію, на якій ви можете побачити Ірину Павлівну власною персоною.

Намагаючись з ясувати, чи дійсно Зайцева працює в Луганську, автор статті просто зателефонував до прииймальні так званої Луганської академії культури і мистецтв і спитав, як її знайти. Секретар відповіла, що вона буває в інституті не щодня.

Наступний дзвінок був у відділ кадрів установи, співробітниця якого відіслала мене на кафедру, але висловила припущення, що, оскільки зараз сесія, Зайцева має бути на місці.

Повторний дзвінок у приймальню розставив всі крапки. Свідчення про те, що Ірина Зайцева насправді працює на території, контрольованій росіянами і бойовиками ЛНР , було отримано.

Цілком логічно припустити, що за свою роботу Зайцева отримує зарплатню в російській валюті і, не виключено, російську пенсію як особа похилого віку. Так само вона ймовірно отримує українську зарплатню і пенсію. Тобто, влаштувалась Ірина Павлівна, м яко кажучи, непогано.

І тут постає питання, завдяки кому Ірина Зайцева продовжує свою кар єру в Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова, бо покривати настільки одіозну фігуру одному тільки ректору Андрущенку навряд чи під силу. Автор не хоче никого звинувачувати, але вважає необхідним довести до відома читачів таку інформацію.

Місяць тому на зборах Інституту іноземної філології НПУ ім. М.П. Драгоманова його директором одностайно була обрана Зернецька Алла Анатоліївна, рідна сестра першої леді країни Марини Порошенко (дівоче прізвище - Переведенцева).

Ірина Зайцева - науковий консультант докторської дисертації Алли Зернецької.

Зайцева викладає в Інституті іноземної філології, очолюваному сестрою президентської дружини, і є науковим консультантом її докторської дисертації. Минулоріч Марина Порошенко відвідувала цей заклад з нагоди посвяти у студенти першокурсників.

І якщо ви уважно вивчите фото, що додається, то за спиною першої леді ви побачите Ірину Зайцеву, яка індиферентно, не змінюючи виразу обличчя, спостерігає за урочистими заходами. Так само, як вона спостерігала за урочистими заходами, влаштованими під геть іншими прапорами і гаслами.

Ймовірно, ця бронебійна байдужість - свідоцтво професійної деформації нашої героїні. Головне, вона відчуває себе в безпеці, а все інше її не цікавить.

Польський письменник Бруно Ясенький, який у 1929 році емігрував до СРСР і був розстріляний НКВС у 1938-му під час єжовщини , писав: Не бійся ворогів - в найгіршому випадку вони можуть тебе вбити. Не бійся друзів - в найгіршому випадку вони можуть тебе зрадити. Бійся байдужих - вони не вбивають і не зраджують, але тільки з їхньої мовчазної згоди існує на землі зрада і вбивство .

Перекажіть, будь ласка, ці слова сестрам Переведенцевим. Про всяк випадок.