Короткі тези про те, чому ЗіС обвалює споруду польсько-українського порозуміння

Короткі тези про те, чому ЗіС ( партія Закон і справедливість) обвалює крихку споруду польсько-українського порозуміння, зведену зусиллями публічних інтелектуалів і відповідальних політиків, починаючи від Ґедройця, через Лободовського, Єжи Стемповського і Куроня, Валенсу і Міхніка, і до Хруслінської, Шептицького, Гаудена і Коморовського.

Отож, актуальний тріумф угруповання польських шанувальників історичних поглядів Олега Царьова, очолюваних Ярославом Качинським, - абсолютна класика піару. Невелика, але консолідована група моноейдеотів (борці проти алкоголю в США, борці проти генномодифікованої продукції, борці проти паління, борці з висмоктаним з пальця всесвітнім потеплінням тощо) здатна добитися свого, навіть коли вона в меншості, бо завдяки своїй консолідованості та рішучості ця публіка стає золотою акцією на будь-яких виборах, а за її прихильність змагаються усі поважніші учасники перегонів. Кресов яки - це переважно ветерани людового війська польського і міліції обивательської, а в молодості - істрєбітельних батальйонів (а куди їм було йти, селянським дітям, після вигнання совєцькими комуністами з Волині, тільки на службу Родінє, мститися проклятим русінам), які знайшли політичну опору в кастрованій комуністами і перетвореній на номенклатурну прибудову на селі селянській партії. Це вона підхопила концепт геноциду , створений у 1949 році в Лондоні Єнджеєм Ґєртихом (вірний спадкоємець Дмовського, антисеміт, ксенофоб, прихильник Ярузельського і закордонний учасник комітету, який керував воєнним станом у Польщі) та проф. Шавловським (абсолютно божевільний юрист , зоологічний україноненависник), а в Канаді чекістським агентом, колишнім комуністичним прокурором, емігрантом з Польщі, який видавав себе за українця, Віктором Поліщуком. В 90-х кресов яки не мали трибуни, бо завалився звичний для них світ комуни. але в 2000 р. таку трибуну їм дав президент Кваснєвський, який намагався в такий спосіб скористатися підтримкою соціально близьких , - за гроші президентської канцелярії вийшла біблія антиукраїнського гейт спічу, гіганська збірка спогадів вцілілих жертв громадянської війни на Волині. Кваснєвському та соціалістам обламалося, бо подібні групи завжди орієнтуються на підтримку консервативної, націоналістичної більшості. Соціаліст взагалі втратила цей електорат і вилетіли з парламенту. Кумиром кресов яків став Ярослав Качинський, який врешті закликав 2 травня 2016 року відкинути педагогіку сорому , яка перешкоджає консолідовано марширувати до перемоги ексклюзивного польського націоналізму.

Ще один мотив Ярослава Качинського, Антонія Мацеревича і інших колишніх маргіналів, яким довелося роками нидіти на узбіччі великої політики, - спроба переписати історію під себе. Це ж буцім вони, а не Валенса і Солідарність , здобували незалежність, це вони, а не Ґеремек, Новак-Єзьорнаський, Бжезінський і Кваснєвський вступали Польщу до НАТО і ЄС. І на полі польсько-української співпраці треба все почати від самого початку, від тієї феральної сторінки, на якій опинилися українці й поляки в 1945 році...

Між іншим, у всевладного ЗіСу, який утримує монополію на всі гілки влади в Польщі, була нагода піти іншим шляхом, який би показав українцям слушний приклад і продемонстрував шляхетність намірів цього угруповання. Слід було передусім засудити у повній відповідності з духом і літерою польської Конституції комуністичний злочин - операцію Вісла , трагічні совєтські та комунопольські етнічні чистки на прикордонні, які знищили дощенту світ львівських поляків і перемиських українців, унікальну культуру лемків, на рівні ухвал і законів засудити реальний злочин з ознаками геноциду - знищення комуністами Української Греко-Католицької Церкви тощо. Але популярності серед посткомуністичних націоналістів це не додасть, і ЗіС вирішив триматися теплої, знайомої і зрозумілої синички в руках (ксенофобії), аніж ганятися за журавлем декомунізації в небесах польської політики.