Особливості національної політики"...

«Українська політика» це:

1. Постійні зміни «правил гри»
2. Залежність від «геополітичних гравців»
3. Відсутність «свіжих» та «живих» політиків
4. Використання «примітивних технологій»
5. Відсутність чітких ідеологій
6. Невиконання зобов’язань
7. Несистемна діяльність

Тому «успішність» будь-якого «проекту», залежить від «особливостей моменту», що складаються у час реалізації «проекту».

Те, що Суспільству не подобається «українська політика», ще не означає що Суспільство створить «нову Політику». Але є досить впевненні шанси, що Суспільство підтримає «нових політиків», які почнуть реалізовувати «нову модель». Міжнародні «гравці», в свою чергу готові підтримати будь-яких «українських політиків», що будуть користуватись щирою підтримкою «українського Суспільства». Постійна невизначеність та оманливість «укрополітиків», не дає можливості «геополітикам» вибудовувати «свою гру» на довгу дистанцію. Ігнорування України як «чинника», з боку міжнародників також не можливе, по причині «геополітичного розташування» України.

Здавалося б замкнуте коло: створити нову українську політику без міжнародних «союзників» не можливо, а з сучасними українськими політиками – ніхто у Світі, не хоче мати справу…

Але у цьому і є «ШАНС», для того Діяча, що буде системно та технологічно вибудовувати «власну діяльність».

Ніхто нічого не дасть, попередньо не пересвідчившись у «щирості намірів» та «адекватності» нового Діяча. Не дасть, мається перед усім «кредит довіри» з боку міжнародного політичного співтовариства. Яке вже потім трансформується у «інформаційну» та «матеріальну» Допомогу. Сприяння на рівні «голів держав», починається з підтримки кіл «неурядових міжнародних організацій». Іноземні фонди, що діють в Україні, насамперед здійснюють моніторингову діяльність, а вже потім «грандові підтримки».

Тому стосовно української політики вірно було б сказати: «Вчора, діяльність починати було зарано, а завтра буде запізно».

Період політичної апатії в Україні, що спостерігається зараз, зміниться періодом політичної активності. Але тоді буде запізно формувати нову Політичну силу, або «презентувати» громадського Діяча.

Поки ситуація не зазнала радикальних змін, необхідно формувати «інструменти», та вести підготовку Діячів «неурядового сектору».

Багато хто здогадується про наявність такого «Шансу», але не здатні запровадити необхідні Системи «адекватного лідерства».

Час «старих політиків» завершився, а «нових» - ще не почався. «Межичас» буде тривати не довго.