Націоналізм - новий жах Європи?

14 липня, 10:06
Чи можна вважати, що це правильно відмовитись від своєї матері або тата? Чи можна відмосвитись від свого коріння? Чи можна зневажати своє походження, свою націю?

Те, що кожен з нас отримує від народження. Те без чого наше існування не можливо. Це наші батьки. Ми аж ніяк не можемо увійти в цей світ уникаючи зв'язку з нашими батьками. Це природний шлях який можне зневажати, але іншого шляху для продовження життя на нашій планеті не існує. Тому, як гілка дерева ми навіки поєднані зі стовбуром і зрікаючись його ми фактично припиняємо наше існування. 

У світі як не існує радикально чорного або білого так і не існує радикального добра чи зла. Можна навіть сказати, що добро та зло це категорії які ми нав'язали світу для кращого його нашого порозуміння. Ми створили ці атрибути, тому, що вони нам допомогають вибудовувати наш шлях. Шлях який називається цивілізацією.

Саме тому визнання деяких атрибутів невід'ємних нашого існування я вважаю помилковими та такими, що створюють званню людини розумної.

Визнання націоналізму загрозою або панацеєю, це шлях який веде в глухий кут, виходу з якого немає.

Так, звичайно в наші буремні часи стало трендом відмовлятися від своєї гендеру, статі, нації, віку. Ми відмовляємось від стереотипів, або навіть краще сказати ми відмовляємось від стереотипних моделей поведінки пов'язаних з цими визначеннями. Ми як справжні революціонери намагаємось створити нову культуру, але чомусь необхідною її умовою зародження вважаємо важливість знищення до рівня руїн культури старої. 

Ми, з нашим не бажанням чекати, створюємо нову зону напруги яка природньо призведе до зворотних наслідків. Так було завжди, так буде й нині.

Нехтування можливістю досягти результатів еволюційним шляхом, як завжди приводить нас до результатів яких ми найменше сподівались досягти.

Приклади?

Французька революція, Жовтневий переворот як і будь які інші не призвели до змін які декларувалися і перетворилися на монстрів самі себе пожерли. Не забувши при цьому залити річками крові всі країни в яких вони відбувалися.

Але повернемось до питання націоналізму.

Можливо я помиляюсь, але першим більш менш зрозумілим поняття націоналізму стає викладеним саме з релігійної точки зору. І викладене воно в канонах етнічної релігії яка стала основою для найбільш поширених сьогодні релігійних вчень: християнства та ісламу.

Іудаїзм - це національна етнічна релігія на тлі якої сформувалась ідея політичної нації - євреїв. За визначенням єврейство не обмежене етнічною природою людини, а тому кожен віруючий іудеї має можливість називатися євреєм навіть якщо його мати та батько мають інше етнічне походження.

До речі, саме наслідуючи приклад іудаїзму, релігійне поняття руський, або той що належить до Руської церкви Києва трансформувалось через призму імперських амбіцій Москви, яка за власним бажанням вінчала себе на трон імператора Русі, в псевдонаціональну ознаку "русский",

Але релігія не є взірцем правильного розуміння нації.

Дуже важливим проявом національного етнічного або культурного можна вважати мову.

Кельтами називали майже всі стародавні народи Європи, тому, що вони спілкувались на кельтській. Навіть сьогодні неймовірна кількість топонімів в Україні мають кельтське походження: Клов у Києві, міста Сквира, Бершадь, Вінниця, Луцьк носять імена з кельтським корінням.

Але й у питанні мови знову ж таки не обійшлося без релігії.

Мова за всіма релігійними канонами є протоколом обміну інформацією з Богом. Бог може зрозуміти, почути тебе, тільки якщо ти спілкуєшся з ним його мовою. І залишиться німий, якщо мова спілкування не буде божою. Не буду навіть нагадувати про кількість конфліктів які сталися на тлі визначення божої та не дуже мови.

Так ось, згідно етнічно-релігійного характеру мови, незалежно від етнічної національної природи людини її називали греком, якщо вони належали до християн східного толку, латинянином - якщо до західного, руським - якщо святі книги які вона використовувала були писані руською.

 Саме в релігійному дусі й існувало розуміння нації практично до кінця 18 сторіччя.

Церква була тим інститутом навколо якого вибудовувалась держава.

Через релігійні, а не етнічні коріння воювали держави, виникали та занепадали, знову ж таки релігійні імперії.

Звернення до етнічних національних корінь стало фундаментом для формування нового принципу державоутворення. 

Англійська, Французька та Американська революції які мали на меті зовсім інше, призвели до формування нового розуміння природи народу - його етнічної, національної єдності.

Піднесення ролі народу - нації, як до єдиного носія права і як до фундаменту держави призвело до цілої низки трансформацій які призвели до нашого сьогоднішнього уявлення про причини виникнення права на державу.

Держави більше не вважалися доповненням або наслідком існування монарха фактично узурпувавшого владу в країні, доводячи своє таке право посиланнями на святе писання. А саме на послання до Римлян святого Апостола Павла: “Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога”

Можна навіть сказати, що після того як Наполеон створив національну державу Францію об'єднавши декілька етнічних народів в єдину політичну націю з єдиною мовою, він запустив цілу низку або навіть вибух націоналістичних почуттів по всій Європі. Національні визвольні рухи Італії, Польщі, України побачили, що нація об'єднавши зусилля може позбавитись важкого тягаря застарілих імперських режимів.

Тренд який став популярним завдяки Наполеону призвів до виникнення цілої низки нових політичних сил в яких фундаментом виступала етнічна природа народу - нації.

Саме через визвольні національні рухи, через їх вибухову силу, занепали майже всі Імперії сучасності: Османська, Австро-угорська, Російська.

Але саме через спекуляцію на етнічній природі прав націй стали можливі втручання у внутрішні справи інших країн.

Національні визвольні рухи які щедро фінансувались тією ж Росією фактично надали їй можливість розпочати бойові дії на теренах Османської та Австро-Угорської імперії. І якщо з Османською імперією Російська вела відверту війну. Війна з Австро-Угорщиною мала прихований характер. Який все ж таки призвів до Першої світової війни.

Цікавими прикладом маніпуляції на темі націоналізму можна також назвати ситуацію яка склалась з Україною після Першої світової.

У той час як український визвольний рух на кореню винищувався в тої частини України яка була захоплена Російською Імперією. Визвольні рухи українців в Австро-Угорщині всіляко підтримувались і фінансувались.

Чому?

Тому, що через бажання отримати незалежність від Австро-Угорщини українці створювали для Російської Імперії "справедливі" причини захопити частину території Австро-Укгорщини. Водночас, українці які наполягали на тому, що Україна має бути незалежною від Православної Імперії були її ворогами, тому, що їх справедливі вимоги заважали імперії розширяти свої кордони. 

Поганим прикладом зростання національних настроїв називають також праворадикальні режими націонал-соціалістів у Германії та фашизм в Італії. які насправді аж нічим не відрізнялись від ліворадикального режиму інтернаціонал-соціалістів Росії. Але чи можна вважати, що хоча б один з цих режимів дійсно був народним - національним? Чи все ж таки це була спекуляція на національних почуттях?

Доречі знову ж таки про Росію. Тут взагалі дуже цікаво: в країні в якій ніби всі нації рівні, існує штучна титульна нація - росіяни, яка чомусь домінує над усіма іншими націями! І при всьому цьому сама ідея націоналізму в рамках Росії вважається антидержавною, але на весь світ шириться інформація про мононаціональний характер російської нації і про просто таки надзвичайно комфортні умови для неросійських націй. Парадокс?

Але знову повернемось до нашого питання.

Розкажіть мені будь ласка, що крім націоналізма допомогло вистояти в оточенні ворогів національній державі Ізраїль? Що і сьогодні є запорукою розвитку цієї держави?

Націоналізм.

 

В нашу епоху відмови від традиційних стереотипів та моделей мислення і поведінки ми також дуже важливим вважаємо питання екології. Екологічні. природні, без ГМО продукти харчування. Одяг з натуральних волокон та без штучних барвників. Відмова від нітратів та хімії. Все це ми вважаємо невід'ємними характеристиками нашого сучасного биту.

Але... При всьому тому наші європейські колеги, зокрема в Германії, вирішили взагалі відмовитись від своїх природних, етнічних, національних коренів!

В Германії просто таки відсутні національні ресторани. Відсутні національні елементи в одязі, оформленні поліграфії, реклами. Здається, що німці взагалі відмовились від своєї національної приналежності і роблять все для того щоб її позбутися ніби від тяжкої хвороби!

В чому причина?

В мене склалось враження в тому, що через те, що вони поставили знак дорівнює між нацизмом (націонал-соціалізмом) та націоналізмом!

Але ж це зовсім різні категорії!

Ідеологія та релігія - це штучні утворення, тому як були вигадані людиною, та по суті не є справжніми, несуть в собі вигадану нами природу. 

Націоналізм - має цілком природне походження і дійсно позбавлений всіх недоліків якими уражені неприродні, штучні, синтетичні утворення.

Нічого негожого немає в повазі до власних батьків.

Нічого поганого немає в повазі до свого народу - нації.

Тільки через повагу до себе, до свого коріння людина здатна поважати інших, а не навпаки!

Зневажаючи свою культуру, мову, історію, родину, відмовляючись від неї, людина не стає вільною - вона стає порожньою і так само відноситься до надбання інших націй.

Можливо це вихід для окремої людини. Але з точки зору держави... З точки зору потенціалу для розвитку?

Сумнівно, що така позиція призведе до чогось путнього.

Порожні люди - люди без коріння, дуже гарний матеріал для тоталітарних ідеологій. І аж ніяк не для демократичної сильної держави в якій є місце індивідууму, є місце повазі до думки кожного, є місце загальнолюдським цінностям і зокрема до культури та історії етнічного народу - нації.

 

Підсумовуючи все вище написане хочеться додати, що в нашому суспільстві, де домінує стереотипне мислення яким дуже вдало маніпулюють різного роду політтехнологи, і розуміючи наскільки легко нам вживлюють нові патерни. Треба зрозуміти, що: 

Розбираючи будь-яке явище треба дивитись не на етикетку, і навіть не на вміст, а на спосіб використання вмісту.

Так іноді дійсно святі, сакральні речі стають об'єктом спекуляцій.

Стають, тому, що вони зрозумілі та однаково цінні для кожного з нас.

Стають, тому, що не треба пояснювати як любити рідну матір, свою батьківщину, родину.

Саме через спекуляцію на цих цінностях і виникають у нас проблеми, а не через те, що наша мати-батьківщина погана, або в нашій історії були чорні плями.