«Перша причина бідності – це неорганізованість» частина 2

15 липня, 12:16
Продовження інтерв’ю зі Зеновієм Свередою, доктором соціальної економіки, викладачем Папського Григоріанського Університету в Римі про Митрополита Андрея Шептицького та його господарську діяльність.

Продовження інтерв ю зі Зеновієм Свередою, доктором соціальної економіки, викладачем Папського Григоріанського Університету в Римі про Митрополита Андрея Шептицького та його господарську діяльність.

У першій частині Ви мали нагоду дізнатись про митрополита Андрея у ролі депутата Віденського парламенту; як УГКЦ того часу провела реформу Просвіти і заснувала страхове товариство Дністер . А про заснування знаменитого Маслосоюзу, капіталовкладення у нафтовий бізнес і інші екзотичні проекти Шептицього далі.

А чим же був знаменитий Маслосоюз?

Він об єднував у цьому виді діяльності (виготовлення молокопродукції) майже вісімдесят відсотків усіх парохій. Маслосоюз відомий передовсім постатями своїх організаторів, їхньою жертовною працею.Маслосоюз дуже сильно розвивався до Першої світової війни, зазнав багато збитків у період війни, але в міжвоєнний час лише за п ять років зумів відновити повний обсяг своєї діяльності.

У Польщі українців було лише 16,5 відсотків, проте він контролював близько шістдесяти відсотків усього експорту молокопродукції Польщі.

Те саме робив Центросоюз, який спеціалізувався на сільськогосподарських товарах. Проте держава намагалася приборкати їхню активну діяльність через введення державного регулювання: обмеження, ліцензування особливо в результаті Кооперативного закону 1934 року.

Мабуть, з цього руху і виникло гасло Свій до свого по своє ?

Це гасло виникло на початку ХХ ст. в контексті руху кооперації. Центросоюз працював з метою усунення посередників. Наприклад, коробка сірників, вироблена десь у Тернополі, доки дійшла до селянина в Золочеві, вже змушена була пройти кілька посередників і тому значно збільшувала свою ціну. І ця постійно завищена ціна на товари теж була однією з причин бідності народу. І власне організація кооперативів усунула велику кількість посередницьких приватних спілок.

Вилилося це також і в боротьбу проти корчмарства, за тверезість. Необхідно зазначити, що в усій Галичині було 27 693 корчми, які теж значно докладалися до зубожіння народу.

Крім того, існувала несправедливість у розподілі земельних наділів: близько 2 тис. шляхетських родин володіли 54 % землі, а майже 2 мільйони володіли рештою. Це також доклалося до розорення, і як результат масова еміграція за кордон. Це тривало до початку ХХ ст. І тільки церковна акція із заснування кооперативних спілок почала зупиняти цей процес.

І запустив цей процес з кооперативного руху саме Митрополит Шептицький за допомогою греко-католицького священства?

Так. До початку Першої світової війни 60 % усіх господарських установ, кооперативів керували священики, а у всіх інших священик був головою ревізійної комісії.З цією ціллю проводилася також реформа семінарської освіти, де кожен кандидат на священство протягом двох років повинен був пройти курси з огородництва, садівництва, бджільництва і ведення господарства.

Тобто, не маючи сільської чи технічної інтелігенції, середнього класу, Шептицький почав залучати до цього священиків?

Тут варто зазначити, що зі семінаристів не усі ставали священиками: майже половина отримували згодом додаткову освіту і ставали агрономами, адвокатами тощо.

Тоді виглядає так, що семінарія за Шептицького ставала для українців Галичини кузнею не тільки душпастирів, але також і господарників?

Така ситуація була характерною особливо для австрійського періоду, бо у міжвоєнний час ситуація змінилася: Шептицький заснував у 1908 році Кооперативний ліцей, а згодом вони вдалися до інших форм освіти, тобто у вигляді масових інтенсивних курсів: запрошували кілька професорів з Відня, скажімо, зі Львова і вони їхали у якесь село на тиждень, навчаючи там приблизно 100 200 осіб.

Такі курси проводилися часто і залучали щораз більшу кількість населення. У такий спосіб освіта і знання поширювалися на все більші верстви селянства. А потім лише призначали координаторів і ревізорів, які їздили по громадах, перевіряючи хід запроваджених новацій: як саджають і доглядають сади, поля та як запроваджують експерименти в огородництві. Тобто це було щось на зразок школи на місці і це давало досить швидкий ефект. Переважно все це відбувалося при парохіяльних домах.

Тому розуміємо, що Шептицький дбав не лише про духовний стан своїх вірних, але і про їхній соціальний стан?

Він використовував органічний підхід, який не передбачав розділення між духовним і матеріальним. Він вважав, що відродження потрібне у всіх сферах: не може бути високою духовна культура людини, а низьким її економічний стан. Він вважав, що і одне, і інше повинні бути на належному рівні: людина, яка є духовно багатою, не вживає спиртнихнапоїв, а до того ж проявляє християнську солідарність і співпрацю з іншими людьми вона не може бути бідною вже самим способом життя.

Для Шептицького розвиток Церкви означав розвиток усієї інфраструктури від низу до верху. Наприклад, у Львові Митрополія мала шість заводів, які були або засновані Шептицьким, або ж були викуплені їхні акції. Церква мала у власності мережу малих цегляних заводів для будівництва шкіл, храмів, а також глиняні кар єри; Шептицький викупив фабрику солодощів графині Глинської, докупивши до неї декілька ліній для виготовлення різноманітної кондитерської продукції, яку згодом конфіскувала Радянська влада і назвала її Світоч ; був великий проект щодо виготовлення скла, зроблено відповідні інвестиції, але проект, на жаль, не було здійснено; кахельний завод; власність у нерухомості, будинки, які здавалася у винайм, зокрема на вулиці Валовій і в інших місцях центру Львова; школи, мережа магазинів; Церква збудувала понад 120 кілометрів залізниці до Стрия і на Франківщину; акції телефонного зв язку й електромережі.

Якщо не помиляюся, теж були якісь капіталовкладення у нафтовий бізнес?

Так, у 1928 році засновано знамениту Народну нафтову унію: Шептицький об єднав нафтоносні угіддя в Прикарпатській зоні, що належали Митрополії разом з невеликими паями селян, які мали у власності ці паї, але не мали грошей на розроблення нафти. Він теж закупив це обладнання за кордоном.

Шептицький, крім того, викупив невеличкий острів в Індійському океані біля Суматри з перспективою розроблення золотих та нафтових копалень.

Що сталося з цим екзотичним проектом?

Немає, на жаль, достатньо документів стосовно цього, не вдалося до кінця це дослідити, але виглядає, що його згодом продали у 80-х роках.

Крім того, знаючи, що наближаються важкі часи, Шептицький у 30-х роках викупив земельні ділянки в Німеччині в Вестерлянд-Сільді, бажаючи інвестувати гроші у різних частинах світу, аби УГКЦ мала за кордоном свої ресурси для виживання.

Проте, у 1938 році він ці ділянки в Німеччині продав. На жаль, коли прийшла Радянська влада, дуже багато грошей і власності було конфісковано.

Маловідомим є також той факт, що Шептицький мав бажання заснувати велику кіностудію, у 1938 році під це виділено значні кошти, щоб наступного року взятися за цю справу, проте цим планам теж не було суджено здійснитися.

Якось я взявся приблизно підрахувати загальну вартість церковних активів у Галичині, включно з карпатськими угіддями, близько 40 000 гектарів лісів і великих земельних ділянок, зокрема Зарваниця, 800 гектарів, Унів, то виглядає, що УГКЦ з приходом визволителів фактично втратила кілька мільярдів доларів, а точніше, 4 500 230 000 доларів. У будь-якому разі необхідно лобіювати питання про повернення чи грошову компенсацію майна для УГКЦ. Я зібрав майже 70 % усієї інформації про майно Церкви, проте необхідна солідарність усіх установ для реалізації цієї акції.

Повертаючись до нашої теми, виглядає, що титанічна праця Митрополита Шептицького, священства УГКЦ та численних вірних стосовно піднесення як духовного рівня галицьких українців, так і їхнього добробуту зазнала досить значного успіху. Але у 1939 році приходять визволителі і приносять новий тип колективного господарства колгоспи? Це ніби трохи нагадує ті самі кооперативи?

Насправді між кооперативом і колгоспом є велика різниця. Кооператив це земельна власність, сформована з приватних паїв, де керує громада; колгосп це теж, нібито, колективне господарство, але вже під керівництвом державних органів, що породило величезну безвідповідальність та незацікавленість з боку членів місцевої громади і це зруйнувало все господарство Галичини.

Ви казали, що маєте один проект, подібний до вищезазначеного, тому прошу Вас його заанонсувати.

Я почав збирати відомості про майно Церкви за Шептицького, починаючи з 1996 року. На щастя, я встиг скопіювати велику кількість архівних документів у Львівському історичному архіві, оскільки багато з них згодом зникло. Багато документів є оцифрованими і, навіть, якщо немає оригіналу, про багато фактів усе ж йдеться в переписці, принаймні у вигляді згадок та приватних листів. Багато документів слід шукати в архівах Податкової інспекції Польщі. Є багато документів у Віденському архіві, до яких я ще не дістався, для цього потрібний окремий проект.

Але навіть і без того, я маю дуже багато матеріалу, і, починаючи зі середини червня, протягом трьох чотирьох місяців ми втілюватимемо в життя авторський проект фільм з орієнтовною назвою Митрополит Андрей Шептицький, видатний економіст ХХ ст. , оскільки, як ми уже зазначали на початку, він мав усі необхідні характеристики справжнього економіста.

Ми підемо тими місцями, де були господарські заклади УГКЦ, покажемо, де вони існували, як функціонували. Крім того, ми заснували Академію етики та економіки на принципах Української господарської академії в Подебрадах у Чехії, яку протягом кількох років фінансував митрополит. Реалізовуємо також перші проекти громадської солідарності в Київській області на принципах соціального вчення та діяльності Митрополита: ми проводимо тренінги для громад та відкриваємо для них багатство науки Церкви та білі сторінки нової історії.

У світлі всього, про що зазначено, для мене особисто стали зрозумілими дві речі: ми ще занадто мало знаємо про справжній масштаб особистості Шептицького і нам його ще потрібно відкривати і відкривати, оскільки це людина, яка стала фактично не тільки духовним провідником для українців Галичини в надзвичайно складний період їхньої історії, але також і турботливим батьком, який дбав про них і в матеріальному аспекті; друге Галичина без Шептицького не мала би сучасного вигляду, свого специфічного характеру, оскільки саме він своєю харизмою заклав багато з наших теперішніх рис. І тому наше початкове питання чи потрібно споруджувати Шептицькому у Львові пам ятник стає риторичним. Що Ви про це думаєте?

Я вважаю, що потрібен не просто пам ятник, потрібно розробити сквер так, щоби було подано інформацію, можливо у вигляді меморіальних таблиць, про діяльність Митрополита, де б людина, пройшовши сквером до монумента, хоча б трішки дізналася про цю непересічну постать. Бо для того, щоб осягнути систему його думок і схему його господарської діяльності, необхідно близько 100 академічних годин.

У мене виникають паралелі з виводом Ізраїльського народу Мойсеєм з рабства: Шептицький упродовж 44-х років виводив свій народ з епохи колоніалізму, сприяв його швидкому розвитку впродовж досить короткого проміжку часу, пережив сім урядів від ліберального австрійського, до нацистського і тоталітарного радянського, від усіх здобув високу повагу й авторитет. Він зумів, особливо в міжвоєнний період, так зорганізувати для українців господарство у Галичині, що вони могли існувати без жодної державної дотації.

Висновком з цього може бути те, що Шептицький належить до постатей, які формують етапи і хід історії, а не піддаються під вплив систем та умов. Він є того рівня історичною постаттю, яка сформувала значний період нашого відродження та історичної пам яті, тобто без його лідерства, знань і ентузіазму неможливо уявити нашого відродження з 1900 по 1944 рік, а згодом також наприкінці 1980-х початку 1990-х. На жаль, ми ще теж досить мало зробили для визнання його святим.

Проте мусимо над цим невтомно працювати: саме такі постаті дають сил і натхнення в сучасний період кризи, руїни, а особливо для людей, які вірять у потенціал свого народу та довіряють науці Церкви.

частина 1