Щодо перейменування

Щодо перейменування. Жаль на людей, що не розуміють значення даного процесу. Особливо важко це слухати від своїх давніх товаришів, з якими знайомий змалку, і які начебто лояльно ставляться до України, а деякі прям таки патріотично.

Ой це ж скіки грошей треба на перейменування, коли народ голодує!

Саня, от скажи на фіга Лєніна била валить, больше нєчєм заняца в странє?

Вчора, давно не бачившись з ними, стояв слухав й не міг нічого сказати в відповідь не через те, що не мав аргументів, а через те, що розумів, що то все намарне, бо схожі розмови поміж нас ведуться вже давно і я дивуюсь, наскільки бувають деякі люди не пробивними.

Чи то настільки потужні московські медіавпливи? Чи старше покоління, ностальгуючи за совком, ментально живучи в нім, молоді навіює те ж саме, чи може й молоді люди, заставши малими ще в 90-ті доволі потужну присутність совку в побуті, не можуть позбутись його відлуння в свідомості й досі.

Хтозна.

Вчора в мене не стало бажання щось їм доводити.

Звісно, треба було. Хіба вони забули, що якраз під пям ятником Леніну проводились сєпарські мітинги з червоними прапорами і маршами з розпиттям горілки? Хіба люди не розуміють, що зробивши зараз адміністративні витрати на зміни назв міст, вулиць на користь історичних українських, в майбутньому нам не прийдеться віддавати життя в боротьбі з окупантами та колабораціоністами.

Якби це почали робити ще років двадцять п ять тому, чи були б у нас співчувальники денере чи ленере? Чи було б це, коли б не було штучної ностальгії за нібито чудовим совєцьким минулим у вигляді пам ятників катам, назв вулиць, міст їх іменами? Чи було б це, коли б наші мізки не заряджали фільмами про розбудовників комунізму (катівні для десятків мільйонів невинних людей), наділених позитивними рисами та геройською вдачею?

На початку дев ятностих, до речі, був помітний імпульс одновлення культурної української спадщини. Виходило чимало науково-пізнавальних, художніх фільмів на історичну тематику, екранізувалась українська класика. Наприклад, екранізувались модернові п єси Винниченка, збірки якого на жаль не виявилось в нашій міській бібліотеці!

Був культурний прорив. Який зійшов нанівець через нове засилля українського простору російськими теле-кіно-муз-літ. матеріалами.а головне - освітою російською мовою на російський лад. Російські підручники в вищих навчальних закладах, мова викладання в державних ВНЗ переважно російська.

Усе це разом - ті ж самі пам ятники, що звеличують загарбника й применшують значення рідної культури або взагалі стирають із пам яті народу. З культури починається все. Рівень національної культури суспільства - показник єдності і відповідальності одне перед одним.

Тоді й будуть правильні політики при владі, бо свідомий в розбудові й переданні історичної спадщини народ не вибере крадія й запроданця за шмат гнилої ковбаси. Як показує досвід минулих спроб перероблення політичних систем в нашій країні впродовж 100 років свідомими й тими, що словом і ділом прагнули змін була - меншість.

Тому не став у нас президентом В ячеслав Чорновіл на початку 90-х, а стали, перефарбувавшись у жовто-синє, колишні червоні холуї, народ не був обурений масовими арештами і знищенням інтелігенції в 60-ті, 70-ті, 80-ті роки, що прагнула для цього ж народу збереження його гідності й захисту від зникнення й обернення в безлику масу споживачів.

Знищення мільйонів людей голодом в 30-40 роки. Загарбання москалями-більшовиками в 18-19 роках ХХ ст. української землі, супроводжуване масовими грабунками, вбивствами, гвалтуваннями.

Серед українців заввжди були й є герої, що важать своїм життям за мирне й щасливе життя свого народу, За те, щоби збереглася його душа, добра вдача. То чому ж ви вклоняєтесь катам, що нищили ваш рід споконвіку?

А ті що не мають українського коріння, але живуть тут, чи немає в вас і малої долі співчуття до страждань, яких стерпів народ, серед якого ви живете?

Чому ви не можете стерпіти його краси, коли він мовчки терпів жорсткість імперії, яку ви так підносите? Схаменіться.

...Не ховайте, не топчите
Святого закона,
Не зовіте преподобним
Лютого Нерона.
Не славтеся царевою
Святою войною.
Бо ви й самі не знаєте,
Що царики коять.
А кричите, що несете
І душу, і шкуру
За отечество!.. Єй-богу,
Овеча натура...

...По якому правдивому,
Святому закону
І землею, всім даною,
І сердешним людом
Торгуєте? Стережіться ж,
Бо лихо вам буде,
Тяжке лихо!.. Дуріть дітей
І брата сліпого,
Дуріть себе, чужих людей,
Та не дуріть Бога.
Бо в день радості над вами
Розпадеться кара.
І повіє огонь новий
З Холодного Яру.

Т.Г. Шевченко (уривки з Холодного Яру)