Яку найдавнішу комуністичну державу ви знаєте?

Не ізольовану групу людей, а саме державу? З тотальним державним регулюванням, централізованим розподіленням благ, трудовими арміями та забороною приватної власності і торгівлі? СРСР? Паризька комуна?

ХХІ століття до нашої ери, III династія Ура (Царство Шумера і Аккада). Перша в історії держава з тотальним контролем та регламентацією усіх аспектів життя, одержавленням більшої частини господарства країни та чіткою державною ідеологією.

Всі господарства в межах країни були злиті в одне уніфіковане державне господарство. Всі працівники були зведені в загони і працювали від зорі до зорі без вільних днів, і всі вони отримували стандартну пайку - 1,5 л ячменю на чоловіка, 0,75 л на жінку в день; видавалося також трохи рослинного масла і вовни.

Будь-який загін могли перекинути на іншу роботу і навіть в інше місто абсолютно довільно, без огляду на спеціалізацію. Працювали також і підлітки. Смертність була високою. Відомостей на постійні видачі пайка дітям немає - жінки повинні були, очевидно, містити їх за рахунок свого пайка.

Кваліфіковані ремісники, адміністративні службовці та воїни теж здебільшого утримувалися на пайку, хоча і більшому, ніж рядові робітники, - з урахуванням необхідності годувати сім'ю; адміністрація державного господарства дуже неохоче видавала службові наділи в користування.

Така система організації праці вимагала величезних затрат на нагляд і облік. Облік був надзвичайно суворим; все фіксувалося письмово; на кожному документі, будь це хоч видача двох голубів на кухню, стояли печатки особи, відповідальної за операцію, і контролера; крім того, окремо вівся облік робочої сили і окремо - виконаних нею норм.

Разові документи зводилися в річні звіти по загонах, по містах і т.д. Урожай і продукція майстерень йшли на утримання двору і війська, на жертви в храмі, на прокорм персоналу і на міжнародний обмін.

Вся країна була розділена на округи, на чолі яких стояли енсі, чиновники, яких центральна адміністрація періодично перекидала з місця на місце. Положення енсі було дуже дохідним і вони мали багато рабів.

Впорядкування зачепило навіть релігію та історію. Картина реального давнього Шумеру з його незалежними містами-державами підмінялася образом єдиної країни, в якій час від часу змінюється столиця. Ідеологічні висновки зі списку очевидні — держава ІІІ династії Ура нібито була не чимось новим, а лише продовженням суто шумерських традицій.

Як все скінчилося?

Царству Шумера і Аккада загрожували вторгнення амореїв з Сирійського степу. Для захисту від них було збудовано двістікілометрову стіну від Тигру до Євфрату, яка захищала державу з півночі та частково з заходу, але амореї йшли на схід і потрапляли в царство ІІІ династії Ура вже зі сходу.

Поки цар Іббі-Суен воював у Еламі, амореї вдиралися в Південне Межиріччя, грабували населення, перерізали шляхи, знищували поля. Господарське життя почало руйнуватися, загони робітників розбрідалися, централізоване постачання зі складів було порушене. Натовпи голодних людей грабували країну. Царство поринало в анархію, околиці держави почали відкладатися.

В столиці назрівав голод. Армію робітників та чиновників слід було годувати, централізоване господарство розвалилося, продовольство надходило лише з половини провінцій. Цар наказав своєму чиновнику Ішбі-Ерра закупити зерно у вільних общинників у вцілілих західних областях.

Але Ішбі-Ерра зібрав величезні запаси хліба і сам оголосив себе царем. На той час багато хто з енсі на околицях фактично відпав від центральної влади, тепер ті з них, хто залишався вірним центру, в більшості своїй визнали царем Ішбі-Ерру, який володів хлібом і культовим центром Шумеру — Ніппуром.

Деякі й самі проголосили себе царями. Іббі-Суен ще кілька років правив Уром, але колишня столиця могутньої держави потерпала від голоду. А потім ослаблений Шумер остаточно доруйнували еламіти.