Власне, Олександр Михайлович і доставив Чауса в Молдову в серпні 2016 року за допомогою нинішнього голови Служби зовнішньої розвідки Валерія Кондратюка (на той час – начальника ГУР МО України) та заступника начальника ГУР МО України Василя Бурби. Упродовж п’ятьох років Грановський забезпечував проживання в Кишиневі Чауса та його дружини й здійснював юридичний супровід надання екс-судді політичного притулку. Втім, безрезультатно – у березні 2021 року Верховний Суд Молдови остаточно відмовив Чаусу в статусі біженця.
Загроза екстрадиції, власне, і стала причиною викрадення – Чаус занадто багато знає, як за часи Порошенка Адміністрація Президента керувала судами.
Безпосереднім організатором викрадення є колишній старший прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримки державного обвинувачення прокуратури Києва, а нині – особливо довірена особа Грановського Сергій Лисенко. Лисенко був змушений покинути органи прокуратури завдяки журналісту Василю Крутчаку, який свого часу оприлюднив листування трьох прокурорів – Лисенка, Тендітного та Солов’я, – що називали себе «Лисі птахи».
І вишенька на тортик: у Чауса укладений договір про надання правової допомоги з нинішнім заступником керівника Офісу Президента Андрієм Смирновим. У 2016 і 2017 роках Смирнов неодноразово приїздив до Чауса в Кишинів як людина, що діє за дорученням Грановського та під керівництвом Лисенка.