Щойно я знайшов скарб з 57 дорогоцінних предметів!

19 июня, 10:00
Надзвичайно коштовний та майже несподіваний (найчастіше так і буває зі скарбами). Безцінний для української історії, з визначним провенансом (що не дуже характерно для скарбів).

За два дні безперервного «сидіння» у мережі (а це зовсім не притаманно скарбошукацтву). За опосередкованою підказкою Дмитра Вортмана, якому щиро дякую за корисне посилання на сайт (сучасні кольорові фото). Користуючись матеріалами Григорія Полюшка, якому особлива шана за його наукові розвідки (архівні чорно-білі фото 1930-х рр.).

Віднайдені коштовності – на світлинах. Це переважно церковні речі з ризниць Софійського і Успенського соборів м. Києва, виготовлені із золота, срібла та коштовного каміння. Більшість з них раніше вважалися беззворотньо втраченими. Та з’ясувалося, що вони збереглися. На жаль, не у нас, – у фондах Державного Історичного Музею Російської Федерації, у Москві. Але збереглися. Не знищені. І це дуже тішить.

Маю надію, що «моя» знахідка стане у нагоді усім, хто не байдужий до української спадщини. І, схоже, «там» ще чимало подібних скарбів.

Для допитливих – трохи подробиць:

У 2001 році Григорій Полюшко видав монографію «Втрачені скарби лаврського музею», де оприлюднив каталог коштовних речей, які у 1930-х рр. були вилучені з Києво-Печерського музею-заповідника (тоді – Всеукраїнського музейного містечка) до Держхрану СРСР. Ці речі були представлені переважно богослужбовими предметами, реквізованими у 1920-х рр. з ризниць Софійського та Успенського соборів м. Києва, перетворених на музеї з встановленням в Україні радянської влади. До Держхрану з музеїв коштовні речі вилучалися під приводом «надійного збереження». Але раптом з’ясувалося, що на початку 1940-х рр. більшість з них зникла у нетрях державних банківських установ і лише окремі предмети пізніше «спливли» у фондах музеїв Москви та Ленінграда.

Григорію Полюшку вдалося визначити, що 11 предметів зі 119, описаних ним у каталозі, опинилися у московському Державному історичному музеї. Намагання дослідника встановити обставини їх надходження до музею та запити від лаврського заповідника ще у 1999-2000 рр. звелися до такої офіційної відповіді: «...существующая в Государственном Историческом музее учетная документация не содержит информации про поступление экспонатов из Киево-Печерской Лавры» (цит. за Г. Полюшко).

Григорій Полюшко вважав, що кілька десятків предметів з його каталогу можуть зрештою виявитися експонатами московського музею. Але з’ясувалося, що цей музей є «недооціненим».

Кілька днів тому шановний Дмитро Вортман опублікував посилання на сайт Державного Історичного Музею РФ, де викладено оцифровані експонати музею – всього заявлено понад 900 тис. одиниць (https://catalog.shm.ru/entity/OBJECT). Зачепившись за таку можливість, я спробував перевірити колекцію на наявність предметів київського походження, використавши для цього світлини вилучених з лаврського заповідника речей початку 1930-х рр. (опубліковані у “каталозі Полюшка”). І тут почалося...

Зі 119 предметів, наведених у каталозі за даними 1930-х рр., мені серед матеріалів зазначеного сайту вдалося ідентифікувати 57 «київських» речей, з яких щонайменше чотири десятки вважалися втраченими назавжди. І це я переглянув лише частку оцифрованої колекції...

Шановні колеги, дивіться, долучайтеся, перевіряйте, шукайте ще. Чому з цим затягувати не варто, сподіваюся, не потребує пояснень. На мою думку, дуже важливо зібрати усе до купи, розкласти по полицях та оприлюднити походження цих предметів. Щоб було зрозуміло звідки воно взялося і куди зрештою поділося, в який спосіб набувалося і яким чином викрадалося.

А ще ось для чого: якщо московські колеги цього справді не знають, як вони свого часу інформували Григорія Полюшка, то відтепер знатимуть, що у кожної з позначених речей є провенанс і своя цікава історія. А якщо раптом їм це все було відомо, але для чогось приховувалося, то принаймні хай знатимуть, що і ми тепер «в курсі», де ховаються наші «загублені скарби».

П.С.: Звичайно, трохи пізніше зроблю грунтовнішу публікацію (долучайтеся, колеги). А тут на світлинах — вироби з дорогоцінних металів (золото та срібло) та коштовного каміння (діаманти, яхонти, топази, рубіни тощо). Предмети представлені переважно церковними речами — архієрейські митри, наперсні хрести та панагії, напрестольні та благословенні хрести, літургійний посуд XVII – XVIII століть.

На кожній ілюстрації: ліворуч – архівні фото предметів 1930-х рр., коли вони ще були у Києві (опубліковані Григорієм Полюшком), праворуч – сучасний їх вигляд у московському музеї (з сайту).