Кримський похід на Москву царя Девлет Герая

3 червня 1571 року війська кримського царя Девлет Герая захопили Москву і спалили її до тла.

За час походу було вбито близько 80 тисяч чоловік і стільки ж було забрано в полон.

Девлет Герай став Кримським царем в 1551 році в результаті двірцевого перевороту і зі згоди османського султана Сулеймана Кануні (Пишного).

Йому вдалось припинити міжродові чвари і зміцнити державу.

Перший свій похід на Москву Девлет Герай здійснив у 1552 році, сподіваючись запобігти завоювання Іваном Грозним Казанського царства.

Похід виявився невдалим і того ж року Казанське царство припинило своє існування, а Среднє Поволжя було приєднано до Московії.

В 1556 році до Московського царства було приєднано і Астраханське царство, яке не вдалось відвоювати під час спільного татарсько-турецького походу 1569 року.

У січні 1558 року Московське князівство напало на Лівонію (територія сучасних Естонії і Латвії), що привело до тривалої війни спочатку з Великим князівством Литовським, а потім з Річчю Посполитою і з 1570 року - зі Швецією.

Щоб убезпечити свої південні кордони Іван Грозний в 1570-у розпочав дипломатичні переговори з Кримським царство щодо його претензій на Астрахань.

Одночасно він надіслав послів у Стамбул, щоб стримати Крим від активних дій.

Однак султан Селім II, не даючи прямого дозволу на похід на Москву, дав зрозуміти Девлет Гераю, що й не заперечує проти цього.

Тривала Лівонська війна привела до внутрішніх конфліктів у Московському царстві - військові невдачі Іван Грозний став прямо пов язувати зі зрадою.

Для боротьби з боярською опозицією, яка намагалась, обмежити повноваження царя, був введений інститут опричнини - цар взяв під власне управління ряд земель, на яких для боротьби із зрадниками було створене спеціальне військо з молодих дворян . При цьому всі решта земель були об єднані у земщину.

Опричники розпочали терор проти ворогів Грозного, справжніх і надуманих, при цьому їх боєздатність була вкрай низькою із-за відсутності досвіду бойових дій проти справжніх армій.

Весною 1571 року було зібране нове військо з кримських татарів і ногайців чисельністю понад 40 тисяч чоловік.

Основні сили Московії брали участь в Лівонській війні і південні підходи до Москви охороняло лише шеститисячне військо на Оці.

Татари успішно обійшли його і ударили у фланг, змусивши рятуватись втечею.

2 червня військо Девлет Герая підійшло до Москви, з якої поспішно виїхав царський двір.

Оборона в передмісті також була швидко зім ята і 3 червня татари почали грабунок міста.

Єдиним безпечним місцем у Москві був Кремль, який неможливо було взяти без артилерії.

Але Девлет Герай і не намагався штурмувати фортецю - татари підпалювали садиби торговців і ремісників, вбиваючи городян і біженців, які сподівались знайти у Москві захист.

Сильний вітер поширив пожежу на все місто - за три години воно вигоріло практично повністю, включаючи царський палац у Кремлі.

Наступного дня Девлет Герай з награбованим і полоненими залишив Москву і почав похід назад, по дорозі розоривши Підмосков я і Рязанщину.

Жертвами набігу татарів стали до 80 тисяч чоловік і ще понад 60 тисяч було забрано в полон.

Наляканий поразкою Іван Грозний погодився передати під кримський контроль Астраханське царство, однак окрилений успіхом Девлет Герай вирішив при підтримці Османської імперії повністю підкорити Московське царство.

Проте у Молодинській битві наступного року він зазнав поразки, і Московія здобула остаточну незалежність від Золотої Орди, уособленням якої було Кримське царство, яке поступово стало втрачати свою могутність.

Одночасно, розчарований у опричниках, Іван Грозний почав згортання політики масових репресій.

1575 року Іван Грозний зрікся царського престолу на користь касимовського царя Симеона Бекбулатовича, називав його великим князем всієї Русі, а себе - князем московським.

Проте через 11 місяців повернув собі повноваження, подарувавши Бекбулатовичу землі у Твері і Торжку.

Помер Девлет Герай в 1575 році від чуми, а Іван Грозний правив до своєї смерті в 1584 році.