Как директор женского ПТУ Игорь Мизрах в мэры ходил

31 августа 2009, 00:26
Вот как просто зарабатываются деньги в нашем городе, оказывается!!! Учитесь, господа земляки и просто любопытствующие…

Скромная раньше Винница в последние годы буквально встопорщилась строительными кранами. Строить жилье бросились все – от бизнесменов до чиновников. А когда готовым домам потребовались акты госприемки, оказалось, что едва ли не каждый третий дом – самострой. Построен даже без отвода земли.
Потому что самые хитрожопые построили свой бизнес на разводе строителей, «решая» им вопросы и подсовывая липовые решения сессии горсовета, состряпанные на коленке.
Среди таких разводил оказался даже директор швейного ПТУ (а сегодня, по моде –уже института конструирования одежды) и конкурент «поющего ректора» Поплавского из Киева. Ну, который в «крапиве».. Студенческого кармана директору видимо мало показалось...
Только одному из лохов сильно жалко потерянных денег стало, - все же кризис на дворе. И милиция только вызвала ловчилу на допрос, как тот слил на один из говносайтов дезу о том, что его якобы собираются назначить губернатором соседней Хмельницкой области. Ведь в Хмельницком своих кидал нет, так пусть потерпят, приедет винницкий!
Пресса, конечно, на ушах. Еще бы, менты хотят посадить почти губернатора, которому до представления неделя осталась)))
Остап Бендер со своими бранзулетками отдыхает.
Тем не менее, менты землю роют, директор ПТУ бросился в бега (понимай – ищет в Киеве кому бы бабла дать, чтобы дело прикрыли), толпа кинутых им раньше лохов втихаря надеется, что и им ченить отвалится.
Наивные.
Вот что написала об этом одна из местных газет – Місто (misto.vn.ua)…
«ЗА ЯКІ ДОЛАРИ МІЛІЦІЯ РОЗШУКУЄ МІЗРАХА?
Вінницький клан „рєшал” притих і очікує, чим закінчиться кримінальна справа проректора і „недогубернатора”

Фігурантом №1 несподівано став цими днями для вінницьких журналістів проректор місцевого коледжу (інституту) конструювання одягу Ігор Мізрах.
Минулого тижня всі обговорювали чутку з Інтернету про його нібито призначення губернатором Хмельницької області, цього – чи посадять Мізраха за шахрайство. Останнє – вже не чутка. Самого Мізраха після оголошення в розшук наразі немає у Вінниці.
***

Отже, слідче управління обласного УМВС 20 липня оголосило Ігора Мізраха в розшук. Підозрюваному інкримінується отримання шахрайським шляхом у 2004-2005 рр. 56 тисяч доларів від директора однієї будівельної фірми, якому він надав підроблені рішення виконкому та сесії Вінницької міської ради про виділення земельних ділянок для будівництва.
Як по нинішніх часах, це не „бомба”, щоб газети аж кип”ятком пісали. Інша річ, - одночасна поява в інтернеті анонімної замітки з посиланням на анонімні ж джерела про очікуване представлення Мізраха 5-6 серпня новим губернатором Хмельниччини! Після чого по-іншому зазвучала й кримінальна справа по Мізраху. Бо коли до відповідальності притягується проректор далеко не найвідомішого навчального закладу, - це одне, й зовсім інше, коли грати світять „майже губернатору”.

„Сказали, що він рішає питання”
„Місто” розшукало Любомира Михальського, того самого бізнесмена, який і звернувся в міліцію.
У Вінницю Михальський приїхав з Івано-Франківська для розширення будівельного бізнесу. Будувала його компанія швидко і красиво. Проблема була лише з отриманням землі під будівництво. Бо якщо місцева влада мала проблеми з дотриманням вимог закону навіть компаніями-забудовниками своїх місцевих депутатів, то, коли тебе ніхто не знає, шансів узагалі нуль. Але...
- В агентстві нерухомості „Шанс” мені порадили звернутися до Мізраха, - розповів Михальський.
- Сказали, що він рішає питання по виділенню земельних участків. Я з ним зустрівся. Ну, думаю, все серйозно, - все ж проректор коледжу. Він запропонував нам два участки на вибір. Ціна питання на той час була нормальна. Але після того, як він надав мені рішення сесії про виділення землі під забудову, документи виявились фальшивкою.
- То ви яку саме ділянку вибрали?
- Обидві. Дав 56 тисяч доларів, а Мізрах написав розписки. Половину суми я віддав зразу завдатком, решту – коли він дав мені рішення. Тільки що, слава Богу, у мене залишилась одна розписка. А другу в нього міліція вилучила при обшуку – в комп”ютері, з якого він її роздруковував. До речі, той ноутбук потім зник з міліції при цікавих обставинах. Не знаю чому, але слідчий погодився його віддати. Прийшла людина, і я її знаю, яка показала паспорт брата Мізраха й забрала вещдок. А Мізрах потім написав, що цього комп”ютера в нього немає. В результаті слідчого поперли з роботи...
- Ви коли з”ясували, що отримали фальшивки?
- Мій заступник пішов з цими документами в архітектуру оформлювати проектну документацію і все таке. Глянули реєстр рішень і виявилось, що такого рішення...немає.
Я до Мізраха, - що це значить? Він пише мені ще одну розписку, що вже на слідуючій сесії все буде проведено. Після чого просто перестав відповідати на мої дзвінки. Я звернувся в правоохоронні органи, було відкрито справу. То Мізрах рік був у бігах, зловили його в Києві і привезли у Вінницю в наручниках. А суд буквально зразу його відпустив. Він тоді поміняв свідчення, нібито це я вкрав у нього з кабінету листки з його підписами для тих розписок. Це при тому, що була експертиза київського центру, де по Гонгадзе робили експертизу і в Україні вже вищої інстанції немає. Це ж елементарно встановлюється, що первинне на папері – текст чи підпис. Потім справу, коли вона була вже майже готова для передачі в суд, чомусь забрали в Хмельницький, - таке розпорядження прийшло з Генпрокуратури. І вже в Хмельницькому її закрили нібито за недоведеністю...
- Чим ви займались впродовж цього часу?
- Будував, шукав інші участки.
- Ніколи не повірю, що можна так легко забути про 56 тисяч доларів. Онде під Києвом за такі гроші живцем закопали боржника, і не кого-небудь, а головного бухгалтера Управління Держохорони України...
- Я взяв ці гроші на себе, як особистий збиток, партнери ж тут ні при чому. Справа навіть до суду не встигла дійти, що я міг зробити. Тільки скаржитись, щоб її поновили. Бо доказів насправді зібрано чимало. Я знаю про точно такі епізоди не лише у Вінниці, а й у Хмельницькому, де він має бути губернатором (сміється – авт.).
Багато таких випадків. Про скандал в Агрономічному мабуть точно всі чули. Але чому,- про це люди мовчать. Бо як доведеш, що ти не верблюд і це не ти сам підробив ці папери? Що може зараз Квас доказати? Він побудував будинок, маючи всі документи, а коли став оформляти, виявилось, що вони підроблені. Якби в мене на руках не залишились розписки Мізраха, я б теж не мав з чим звернутись в органи...
- А просто поговорити, як чоловіки, не пробували?
- Щоб ви знали, одна людина за це вже сидить. Точно така справа була. Я майстер спорту з кікбоксінгу і Мізрах на це й розраховує. В коледжі все було готове, купа свідків, мені треба було тільки почати і вже сидів би.
- І все ж я не розумію, як керівник якогось коледжу може переконати, що вирішує земельні питання...
- А він прикривався відомими іменами... А реально хто за ним може стояти?.. Може хтось з Генпрокуратури, хто й закривав ці справи. Не знаю.
Я знаю інше, - так можуть поступати аферисти. І тому мені просто смішно з розмов про його губернаторство. Хто такий Мізрах?
Це просто піар. Він піариться, щоб потім говорили – а, це той Мізрах, що мав стати губернатором. Так само можна було сказати, що його мали обрати Папою римським чи секретарем ООН. Я так само зараз заявлю. А потім – ну, мали, але не призначили. Це ж елементарно, адже зараз всі мають Інтернет. Дайте пошук на Секретаріат президента і побачите, що там згадки про Мізраха – 0.

„Губернатором? А хто це такий?”
У Хмельницькому в анонсований день «представлення» якраз була прес-конференція тамтешнього губернатора Гавчука. І він довго сміявся, коли місцеві журналісти за нашим проханням спитали про його відставку і призначення на цю посаду Мізраха з Вінниці.
Сам Ігор Аркадійович попри все продовжував подавати сигнали, що насправді йдеться ледь не про змову.
Що органи звинувачують його у шахрайстві на замовлення „местной власти, которая не может иным способом совладать с политическим оппонентом”. Бо, мовляв, як губернатор Хмельниччини він був би конкурентом в «Подольской губернии» та — реальною загрозою і меру, і губернатору Вінниччини...
Отакої. От що може зробити одна маленька та анонімна замєтюлька із людини. Майже губернатора області. Вважай намісника всього Поділля – від Черкас до Почаєва. І в результаті ще й політичну жертву: з кандидатів у губернатори – в обвинувачувані! Звучить? Так що: «Руки, руки, - погони жмуть, да?».
Ігор Аркадійович дійсно любить представлятись через медіа, як політичний опонент вінницької влади. Дослівна цитата з останнього інтерв”ю, підготовленого його власною піар-службою (вже після подання в розшук):
„ Некоторые высокопоставленные чиновники из-за своих амбиций не приемлют острую критику, поскольку это будоражит общественность, которая уже и так на грани «точки кипения» из-за власти коррупции и телефонного права в регионе. Потому властимущие ищут, как бы испортить мне жизнь. Ведь я считаю преступлением об этом молчать”.
Втім, між бажаним і дійсним є велика різниця.
Хто чув, щоб Мізрах щось заявляв про вінницьких властьімущих? Де і про що не мовчав? Коли і чим опонував?
Єдине, це що він ще торік зондував місцеві редакції на предмет ціни висвітлення своєї PR-кампанії. Але вона звелась фактично до рубрики «Анекдоти від Мізраха» в одній з газет.
Реально кампанія стартувала лише тепер. Вже коли, як скаржився ще Іван Васильович з легендарної комедії, - „менты дело шьют...” Тільки в УМВС винесли постанову про затримання проректора, як в інтернеті з»явилась публікація про його "майбутнє губернаторство"…

Продовження буде...
Ситуація з будівництвом у Вінниці дійсно довгий час нагадувала хрестоматійний
„Трест, который лопнул” О.Генрі. І у нас не бракувало своїх Джеффів Пітерсів, який „принципиально никогда не брал у своего ближнего ни одного доллара, не дав ему что-нибудь взамен - будь то медальон из фальшивого золота, порошок от блох, или хотя бы затрещина".
"Когда я беру деньги, я люблю оставлять в руках моего покупателя какой-нибудь осязатемый предмет, чтобы он любовался им и не слишком следил, в какую сторону я смываюсь", - заповів Джефф Пітерс своїм послідовникам, вінницька гілка яких творчо розвинула цю науку, хоча й дещо зациклилась на підробці земельних документів. Це про тих „толкачів”, „рєшал” і „кидал”, через яких у Вінниці довелось створити так звану „будівельну поліцію” для протидії незаконним самобудам. Зараз цей клан притих, як миші під віником, і очікує – чим закінчиться ця історія.
Відповідь очевидна.
Що? А-а, про губернаторські перспективи. Пригадався чомусь анекдот, коли один дядько в повний голос прокричав, що йде в президенти. "Йдеш ти нахуй...!" – відповіло ехо.