Цифровий концтабір "Україна"

Завідувач кафедри інформаційної політики та цифрових технологій НАДУ при Президентові України, Олександр Карпенко запропонував перетворити Україну, принаймні в її віртуальному вираженні у концтабір.

Ви знаєте інколи дуже важко відмовитись від традиційного сприйняття реальності, і зрозуміти, що більшість негараздів України спричинені зовсім не зовнішнім ворогом, у внутрішнім. І зовсім не нашим найулюбленішим - корупцією, а так званою експертною спільнотою.

Спільнотою яка відзначилась у своєму житті двома важливими досягненнями - кількістю титулів, нагород та дипломів і купою невідомих нікому монографій. 

Так, так, саме тими високоповажними особами які і сьогодні продовжують визначати майбутнє нашої держави запрошуючи один одного на різні фактично закриті для справжніх фахівців слухання, як до прикладу Комітет ВР з питань цифрової трансформації "Національна кібербезпека та кіберзахист України".

Так ось, на цьому здавалось би вкрай відповідальному і важливому заході, особи які роблять все щоб довести свою значимість ділилися думками з питань в яких вони не мають жодної компетенції, але, знову ж таки, роблять все щоб їх місце в фахових комітетах не зайняли справжні спеціалісти-практики в галузі.

Таким прикладом можна вважати вчорашній виступ (рахуйте титули) доктора наук з державного управління, доцента, головного редактору наукового журналу «Вісник НАДУ», завідувача кафедри інформаційної політики та цифрових технологій Національної академії державного управління при Президентові України, Олександр Карпенко, на вищезгаданому комітеті:

"Щодо практичних дій, все ж-таки, мені здається, що необхідно (хоча свого часу цьому був деякий спротив суспільства), в рамках того, що Україна наразі перебуває в стані війни з Російською Федерацією, і було б корисно, щоби ідентифікацію всіх користувачів (мережі Інтернет – Ред.) ми забезпечили через відповідний нормативно-правовий акт. Тобто, всі на сьогоднішній день користувачі мережі Інтернет – від дитини до органу влади – повинні бути ідентифіковані. Я думаю, що це вирішить дуже багато питань, пов’язаних із кіберзахистом і сферою кібербезпеки, – підкреслив Олександр Валентинович.

Головуючий на круглому столі – заступник голови Комітету ВРУ з питань цифрової трансформації Олександр Федієнко, дуже коректно приховав шок і в дуже ввічливій манері подякував Олександру Карпенку за "різкі цитати", висловивши впевненість, що за круглим столом вчений знайде багато опонентів своєї пропозиції, та назвав ідею тотальної ідентифікації користувачів мережі "дуже соціально дискусійними", повідомляє видання InternetUA.

Але великого вченого, таємного (може навіть підсвідомо) шанувальника "міцного керівництва державою в дусі Сталіна-Путіна, несло, і в коментарі журналісту видання він розкрив всі свої не менш великі задуми по перетворенню України в цифровий концтабір.

"Я вважаю, що для того, щоби ми убезпечили себе як ззовні, так і всередині мережі, ми повинні знати хто стоїть, наприклад, в соціальних мережах за аккаунтом, при одержанні послуг чи зверненні до державного органу. Незважаючи на позитивні переваги, соціальні мережі в Україні стають каналом поширення неправдивої чи образливої інформації. Наприклад, зараз людина приходить у Макдональдс, заходить в Інтернет не під своїм профілем, а за допомогою фейкового акаунту та починає працювати проти конкретної особи чи органу влади (це навіть не до питання кібербезпеки, а ширше – до інформаційної безпеки), обливаючи брудом. Це безкарно. Агресор – Російська Федерація – так чинить уже давно, – зазначив завкафедрою НАДУ. – І мова в Україні ні в якому разі не йде про переслідування державою політичних опонентів чи наступ на свободу слова"!

Олександр Карпенко не виключає, що ідентифікація користувачів може викликати невдоволення певної частини суспільства:

"Єдине – ми можемо наразитися в суспільстві на деякі проблеми, адже «пану Януковичу» це свого часу коштувало дуже дорого… Але зараз в країні іде війна. На території України дуже багато знаходиться, будемо казати чесно, російських інформаційних диверсантів, яких ми повинні відстежувати. Саме для того, щоби відокремити наших громадян, іноземців, будь-яких чесних та публічних користувачів Інтернету, я і запропонував увести таку ідентифікацію".

Доктор наук з державного управління в коментарі нашому журналістові описав орієнтовний механізм такої ідентифікації:

"Наприклад, Ви приходите в місце загального користування і Вам потрібно отримати доступ до Інтернету, – Ви показуєте документ, що засвідчує Вашу особу і працюєте, або ж ідентифікується самостійно, використовуючи наявні засоби цифрової гігієни. Сам механізм фіксації ще потрібно проробити. Інституцію, організацію (яка б займалася відповідним контролем – Ред.) потрібно теж визначити. Якщо Ви щось кажете публічно як журналіст чи як посадова особа, то Ви несете за це відповідальність. Те ж саме пропонується зробити і в мережі Інтернет".

Автор понад двохсот праць наукового та навчально-методичного характеру в галузі державного управління, педагогіки, психології, культурології та соціальних комунікацій зазначає: наразі вітчизняне законодавство дуже слабке у цьому питанні.

"У будь-якої публічної особи є прихильники і ті, хто буде дискредитувати її. На кафедрі інформаційної політики і цифрових технологій Національної академії державного управління при Президентові України в рамках наукових досліджень ми ґрунтовно займаємось питаннями цифрових трансформацій, цифрової безпеки, проводимо аналіз нормативно-правового забезпечення, напрацьовуємо відповідні рекомендації для нашого законодавця", – пояснює Олександр Карпенко.  

Чесно зізнаюсь - в мене шок.

Людина яка навчає держслужбовців планує "реформувати" Україну перетворивши її в КНДР.

"Державницьке" розуміння проблематики паном Карпенком базується на радянському концтабірному світоуявленні, і полягає в тому, що саме проблему вона бачить в завеликій кількості свобод у громадян України, які, у свою чергу, на його думку призводять до більшої уразливості державних інституцій, а насправді саме таких авторитетних вчених та держслужбовців як він.

Про це свідчать зокрема його апеляції до "образливої інформації. Це стара болюча проблема більшості пихатих можновладців які мають непомірно роздуте ego і не переносять критику, яку не сприймають ні в якому вигляді і завжди вважають образою. Не дивлячись на те, що навіть образи не можуть виникати без належного грунту і фактично являються найбільш демократичною відзнакою діяльності такого держслужбовця.

Що стосується імплементації ідеї ідентифікації кожної особи на рівні доступу до інтернет - то це дійсно нездійсненна мрія диктаторів більшості тоталітарних держав, і пан Карпенко отримав би масу схвальних відгуків в більшості країн Сходу: КНДР, Китаю, Ірану, Росії.

Але Україна - країна Європейська і ми впроваджуємо реформи цифрової галузі шляхом захисту інтересів громадян, навіть від держави!

Саме держава Україна несе найбільшу кіберзагрозу для своїх громадян через те, що більшість її цифрових сервісів не захищають дані громадян, що надає зловмисникам можливість ці дані використовувати у своїх цілях, змінювати їх, імітувати їх використання від імені особи якій вони насправді належать.

І це вже не кажучи про різні важливі державні реєстри, які сьогодні вкрай незахищені.

В цьому проблема і загроза є.

Тому, що вкрай важливо сьогодні це не імітувати, а насправді зайнятись проблемою кібербезпеки, забезпечивши неможливість стороннього втручання в приватні дені громадян сторонніми особами включаючи державні інституції.

Але для того щоб це зрозуміти можливо потрібно бути не дипломованим фахівцем, а реальним фахівцем-практиком. У більшості з яких навіть часу немає відвідувати всі ці нескінченні круглі столи і слухання.

Можливо в цьому проблема? Можливо нам потрібно спочатку переформувати і реформувати підхід до визначення експертів і з меншою повагою ставитись до атрибутів радянського минулого, відносячись з більшою повагою до справ, а не до нескінченного вороху макулатури?