Що гірше: ворожий шпигун чи вітчизняний дурень?

На це інтерв’ю мене запросив Олег Чеславський в рамках проекту Spilno.

Про що говорили серйозно і про що сміялися:

• Кейс Джо Байдена.
• Систему електронних довірчих послуг в Україні, як і заради чого її дискредитували.
• Що гірше: ворожий шпигун чи вітчизняний дурень?
• Чому зарплата не є єдиною перепоною для фахівців з кібербезпеки щоб працювати у держсекторі?
• Основні суб'єкти забезпечення кібербезпеки України і чому це не працює.
• Кібератаки 14 січня 2022.
• Дерев'яний сейф з коштовностями на дорозі, зачинений на трісочку.
• Стан кібербезпеки у центральних органах виконавчої влади.
• Чому серйозні профі не погоджуються працювати у держсекторі навіть за (гіпотетично) ринкові зарплати.
• Як чиновники підвищують собі зарплати за рахунок західних грантів.
• Чи правильно віддати функції кіберзахисту державних установ на аутсорс приватному сектору?
• Чому в Україні не працює державно-приватне партнерство.
• Статистика по інцидентам кібербезпеки в Україні – чи вона існує?
• З чого потрібно було б почати діджиталізацію.
• «Швидкі перемоги»
• Дефіцит фахівців на приватному кібер-ринку України.
• Національна система кібербезпеки: лебідь, рак та щука. І ще шестеро.
• Як оцінити кібер-фахівця високого рівня.
• Проблема «діжки з солоними огірками».
• Перспективи «офіцерів безпеки в державних установах» з зарплатами «не нижче ринкових».
• ЄБабуся
• Чи повинна держава розробляти інтелектуальні/інноваційні продукти.
• Чим зручно онлайн-голосування і які його небезпеки у сучасному Світі.
• Чи може щось зробити українська кібер-спільнота?

Ось такий короткий конспект.

І ще радив би на вихідних подивитися інтерв’ю того ж Олега Чеславського з Виталий Якушев, 

Я це інтерв'ю подивився повністю (за три дні, але то таке) і воно мене вразило.

Я і до того знав, що Віталій – профі у кібербезпеці, з чималим досвідом.

Але до цього інтерв’ю був переконаний, що він ставиться до влади дуже лояльно (м’яко кажучи). Аж тут з’ясувалося, що це зовсім не так: більшість його коментарів були дуже схожі на все те, про що говорю і я, хоча й у м’якішому виконанні: без назв організацій та прізвищ людей. Але по суті – майже те саме, про що говорю та пишу я останні кілька років.

Радий ось так приємно розчаровуватися.

Ну і плюс один однодумець – це завжди гріє душу та надихає на подальшу боротьбу за гегемонію професіоналізму у питаннях кібербезпеки нашої любої Неньки.