На перший погляд — це просто «вдалий бізнес». Але якщо придивитися — ми маємо справу з класичною схемою відмивання незаконно здобутих коштів через нерухомість.
🧩 Як працює схема?
1. Накопичення кешу
Ймовірно, джерелом коштів є:
тіньові доходи від політичного лобізму,
відкати на будівництві,
підряди через Київраду,
конвертаційні центри.
2. Купівля квартир без мети довгострокового володіння
Квартири скуповувались у житлових комплексах, де були “свої” забудовники або агенти. Іноді квартири купувалися за ціною, нижчою за ринкову — що могло свідчити про внутрішні договорняки.
3. Швидка перепродаж
Квартира через кілька днів або тижнів (!) продавалася — нібито "випадковим" покупцям. Насправді це були фіктивні угоди з пов’язаними особами чи підставними фізособами.
➡️ У результаті:
брудні готівкові кошти легалізуються як прибуток від законної операції з нерухомістю;
на банківський рахунок надходять кошти з чистим походженням;
при потребі — прибуток декларується в спрощеній формі, або ж узагалі приховується через ланцюг прокладок.
📉 Ознаки відмивання:
Нетипова швидкість операцій — квартири продавались за кілька днів, що суперечить нормальній логіці інвестора;
Кількість — 110 об’єктів за 2 роки — це не приватна ініціатива, це масштабна операція;
Відсутність реального бізнесу: родина не мала девелоперської компанії, яка б обґрунтовувала таку активність;
Неможливість пояснити джерела коштів: навіть за даними декларацій та публічних відомостей, родина не мала доходів на сотні мільйонів гривень.
🧮 Чому 440 мільйонів — це лише верхівка?
Враховуючи, що деякі операції могли не реєструватися офіційно, а проводитись за допомогою підставних осіб або фірм-одноденок, реальна сума "відмитих" коштів могла бути значно вищою — до 1 млрд грн.
🧱 Київ як "пральна машина"
Київ давно став центром для відмивання чорного кешу через квартири:
- нерухомість купується за готівку;
- ринок перенасичений, тому угоди не викликають особливого подиву;
- нотаріуси, забудовники та ріелтори охоче «не ставлять питань».
❓ Чому досі нема кримінальної справи?
Бо такі схеми в Україні:
- легалізовані корупційно-олігархічною системою;
- прикриваються силовиками, політиками, суддями;
- фігуранти — недоторканні, поки не змінився політичний ландшафт.
🧨 Висновок:
110 квартир — це не бізнес. Це пральна машина, завантажена мільйонами чорного кешу. А Ірина Комарницька, яка зухвало заявляє журналістам: «Це бізнес, без коментарів» — лише фасад для фінансової афери, в якій беруть участь не лише подружжя, але й ті, хто допоміг їм уникнути уваги правоохоронців.
Цей кейс — лакмусовий папірець для всіх антикорупційних органів. Якщо 110 квартир не викликають у них питань — значить, вони самі частина схеми.