14 квітня, 20:14
Соромно не красти. Соромно не ділитися. «Війна — не завада для приватної децентралізації бюджетних потоків».
📢 «Прозорість!», «Добре врядування!», «Більше жінок у лідерстві!»
Пам’ятаєте ці гасла?
Це ті самі слова, якими вам продавали нову реформаторську еліту.
А тепер давайте подивимось, як виглядає "нова якість управління" на практиці.
🤝 Кумівство для своїх. Version 2.0
Отже, маємо кейс:
🔹 Юлія Свириденко — Міністр економіки.
🔹 Надія Бігун — її заступниця. Одночасно — Голова наглядової ради ДОТ (структури, підконтрольної Мінекономіки).
🔹 КШЕ (Київська школа економіки) — приватна структура, з якою підписуються угоди на сотні тисяч гривень нібито за «навчання держслужбовців».
🔹 Все це оплачується коштом державного бюджету.
💥 І ось вишенька на торті — сама міністерка отримує 3,1 млн грн за 2024 рік від КШЕ. Так би мовити, підробляє у вільний від реформ час.
«$6 000 на місяць — це, знаєте, не 30 тисяч на фронті. Це ж інтелектуальна праця, лекції, презентації, self-branding».
🧩 Як це працює
Міністерка має доступ до бюджету.
Її підлегла — член керівництва “незалежної” установи, яка розподіляє тендери.
Ці тендери йдуть у КШЕ.
КШЕ платить міністерці зарплатню.
Коло замкнулося.
Це не жарт. Це реальна структура в умовах війни, де все закручено навколо власної кишені.
І тут не просто конфлікт інтересів. Це схема перекачування державних коштів в кишені чиновників, легалізована під прикриттям реформаторських ініціатив.
📉 Ви ще питаєте — а чому люди не вірять у державу?
Тому що поки ЗСУ захищає державність, міністерські дами з Чернігова будують нову економіку — свою приватну, грантово-бюджетну.
І це не поодинокий випадок. Це ціла екосистема грантожерського неофеодалізму, де «друзям — все, іншим — тендерна документація».
❓ А де ж наші партнери? Донори? Посли?
А ви ж їм теж читали лекції про good governance, етика, управління ризиками?
То ви їм так і сказали: «Я викладаю в КШЕ, а ще міністр економіки. Але це не конфлікт — це ж КШЕ!»?
🧨 І головне: це все відбувається під час війни.
Поки країна виживає. Поки волонтери везуть на фронт генератори. Поки бізнес платить податки й закриває «дірки» в постачанні.
У цей час у Києві існує ціла елітарна кафедра кумівства, де міністерки, їх заступниці, пов’язані НГО й бізнес-школи влаштували інтелектуальний рейдеринг держбюджету.
🔚 Висновок:
Це — не просто етичний провал.
Це — деградація самої ідеї реформ.
Бо якщо «нові обличчя» користуються старими схемами, то навіщо ми їх міняли?
І головне — скільки ще вони встигнуть “заробити” до кінця війни?