4 квітня, 09:43
Минуло майже три роки з моменту оголошення підозри, а справа ексмера-сепаратиста Черновецького досі — на паузі. Слідство імітують, підозрюваний — у безпеці, прокуратура — у комі.
На тлі війни, коли країна втрачає найкращих, коли за дописи у Facebook можна отримати реальний термін, Київська міська прокуратура дозволяє собі те, що в правовій державі назвали б саботажем. Ідеться про справу ексмера Києва Леоніда Черновецького, який ще у 2022 році відкрито виправдовував російську агресію.
Офіс Генерального прокурора гучно заявив про підозру за статтею 110 Кримінального кодексу — посягання на територіальну цілісність України. Але далі — тиша. Три роки. Без суду. Без вироку. Без розголошення. Без сорому.
📂 Злочин є, покарання немає
Провадження №42022000000000387 веде СБУ. Точніше — "веде", бо результату немає жодного. Як повідомили в ОГП та міській прокуратурі станом на березень 2025 року:
- обвинувального акта не скеровано;
- провадження не закрите, але й не рухається;
- підозрюваний — не в розшуку (чи це просто не кажуть?);
- міжнародної правової допомоги — або не запрошували, або приховали.
🔐 Таємниця слідства — фіговий листок бездіяльності
Коли журналісти намагаються дізнатися бодай щось — їм зачитують статтю 222 КПК про «таємницю слідства». Як зручно! Справа гниє, а суспільству — «доступ обмежено». Доступ обмежено не до документів — до справедливості.
Прокуратура, замість відповідей, ховається за грифами, немов підозрюваним є не політик, який виправдовував війну, а секретний агент НАТО. І все це — в умовах повномасштабної війни, де колаборантів ловлять пачками. Всіх — крім своїх.
❓Система для своїх
Ніхто не скаже вголос, але суспільство розуміє: Черновецький — це не просто колишній мер. Це олігарх з гаманцем, зв'язками і "дахом". І саме тому його справа — зависла в повітрі. Не тому, що важко довести провину. А тому, що вигідно не доводити.
У той час, коли суди виносять вироки за репости та коментарі, справа про сепаратизм політика рівня столиці — гальмується. Це — не випадковість. Це — корупційна технологія вибіркового правосуддя, коли "рівніші" громадяни можуть дозволити собі навіть зраду — і залишитися безкарними.
А українцям залишається спостерігати, як держава, яка декларує "нульову толерантність до зради", на ділі годує своїх зрадників — тишею, забуттям і прокурорським імунітетом.
🟥 Черновецький — не виняток. Він — симптом. А безкарність — хвороба.