7 років НАБУ відмовлялось розслідувати корупційні схеми Галущенка

Упродовж 7 років НАБУ відмовлялось розслідувати корупційні схеми Галущенка навіть після того, як на лаву підсудних була відправлена соратниця Германа Валерійовича по розкраданню коштів державного бюджету – нинішня надзвичайний і повноважний посол України в США Ольга Стефанішина, яку зараз судять у Вищому антикорупційному суді. І лише арешт старшого детектива Магамедрасулова, що займався продажем технічної коноплі чи то в Росію (як стверджує СБУ), чи то в Узбекистан (як стверджують професійні «громадські активісти») примусив директора НАБУ Кривоноса пригадати, для чого був створений цей «правоохоронний» орган.

Така заповзятість Кривоноса свідчить про те, що Магамедрасулов ділився з начальством своїми нетрудовими доходами – інакше директор НАБУ не став би витягувати з тюрми свого підлеглого та шантажувати главу держави Андрія Борисовича Єрмака (нехай святиться ім’я Його!), вимагаючи випустити Магамедрасулова на волю. Але завдяки цьому шантажу виплили на світ божий записи розмов між Міндічем, на якого Зеленський оформив свою частку в 50% статутного фонду ТОВ «Квартал 95», та особами, причетними до розкрадання «Енергоатому». 

Потрапив під роздачу й Герман Галущенко, витівки якого НАБУ не помічало роками. Доказом чому є справа №991/7772/23, яка зараз розглядається у Вищому антикорупційному суді по обвинуваченню екс-міністра юстиції України Олени Лукаш, надзвичайного й повноважного посла України в США Ольги Стефанішиної та кількох колишніх клерків Мінюсту.

Згідно з фабулою справи, Стефанішина за часи президента Януковича керувала відділом правового забезпечення європейської інтеграції в Департаменті євроінтеграції Мінюсту й була причетна до організації тендеру на проведення трьох порівняльних «досліджень» українського законодавства з європейським. Вартість однієї сторінки «дослідження» коштувала від 1400 до 4500 грн (у цінах 2010 року), а якість була приблизно такою ж, як дисертація нинішнього міністра освіти Лісового. У зв’язку з цим Ользі Стефанішиній ще в 2019 році було повідомлено про підозру, у 2023 році справа направлена до суду.

Екс-міністр юстиції Олена Лукаш, яка потрапила на лаву підсудних разом зі Стефанішиною, до цієї оборудки відношення, скоріш за все, не мала – такі мізерні суми Олену Леонідівну чи навряд цікавили, а 2,5 млн. грн розійшлись по кишенях клерків Мінюсту. Однак у ході досудового розслідування виявилась цікава деталь: бюджетні кошти Стефанішина переказала фірмі ТОВ «Європейська правова група», засновниками якої виявились, ясна річ, підставні особи. Але сама ця фірма до 2019 року була зареєстрована за адресою: м.Київ, вул. Саксаганського, буд. 13/42, кв. 18 у квартирі, що належить Герману Валерійовичу Галущенку, який за часи Януковича обіймав посаду помічника міністра Лукаш і директора Департаменту судової роботи Мінюсту. 

НАБУ не стало з’ясовувати, хто був власником фіктивної фірми. А тому Галущенко не проходить у цій справі навіть як свідок. 

Що ж стосується Стефанішиної, то НАБУ та САП не тільки не проінформували заокеанських друзів, що цю мадам зараз судять за корупційний злочин, але навіть не ініціювали зміну запобіжного заходу, коли стало відомо, що обвинувачена від’їжджає за кордон.

Втім, чому дивуватись, якщо Кривонос дав можливість покинути Україну Міндічу, який був під неусипним візуальним спостереженням Оперативно-технічного управління НАБУ? Бо метою галасу навколо Міндіча є не розслідування корупційних злочинів, а примітивні торги: мовляв, ми не стали затримувати вашого Міндіча, а ви за це випустіть з СІЗО нашого Магамедрасулова.