Як воно насправді було
Будівництво розпочали у квітні 2025 року. Тоді без торгів і без конкуренції через «нагальну потребу» підписали одразу три угоди з «Автострадою» на 6,23 мільярда гривень. Три окремі тендери, три окремі процедури закупівлі за переговорною процедурою — і всі три отримав один підрядник.
Перша закупівля на 2,39 млрд грн — будівництво водогону від Дніпра до Миколаєва, ділянка Баштанка-Миколаїв.
Друга закупівля на 2,08 млрд грн — будівництво водогону, ділянка Нова Каховка-Баштанка.
Третя закупівля на 1,76 млрд грн — будівництво водогону, основний трубопровід.
Разом 6,23 мільярда гривень у квітні. Але це було лише початком.
А потім прийшов листопад
У листопаді «Автостраді» додали ще 1,1 мільярда на «додаткові роботи», які «Автострада» сама собі й дорахувала. Дві нові закупівлі через переговорну процедуру — знову без конкуренції, знову «нагальна потреба».
Додаткові роботи на 656 млн грн — «додаткові будівельні роботи на водогоні».
Ще додаткові роботи на 444 млн грн — «додаткове устаткування та матеріали».
Поточна вартість водогону — 7,33 мільярда гривень. А скільки грошей Максим ще викачає на цей проект до його завершення — невідомо. Бо ми всі знаємо, як закінчуються проекти «Автострада»: завжди дорожче, завжди довше, завжди з «непередбаченими обставинами».
Де тут знижка на 2,5 мільярда?
Шкіль каже про знижку. Але порівняно з чим? З яким кошторисом? З якою вихідною ціною? Коли немає конкурентних пропозицій, коли торги не проводилися, коли вся процедура йшла через переговори з єдиним учасником — про яку знижку може йти мова?
Це як продавець на ринку, який говорить: «Дивись, я мав продати тобі цю картоплю за тисячу гривень кіло, але по дружбі віддам за сто!» А ти запитуєш: «А чому вона повинна коштувати тисячу?» — «Ну я ж так вирішив!»
Питання пріоритетів
Ну водогін — зрозуміло, нехай краде, Миколаєву дійсно потрібна вода. А от навіщо державі потрібні нескінченні ремонти доріг на десятки мільярдів під час війни? Те, як Шкіль будував захист для енергетики, видно в кожній хаті — його просто немає.
Росіяни розбомбили міст у Маяках — єдиний для постачання нафтопродуктів на Південь країни. Тобто на відбудову альтернативних мостів, на критичну логістичну інфраструктуру грошей нема. А Максиму на асфальт завжди знайдеться. На черговий ремонт доріг, які через рік треба ремонтувати знову. На «додаткові роботи», які раптом виникають посеред проекту.
Висновок
Арестович відомий своїми фантазіями про переговори з Путіним і стратегічні плани, яких ніколи не було. Але Максим Шкіль із його «знижкою» на 2,5 мільярда на проекті, де не було ані торгів, ані конкуренції, перевершив навіть його.
Це вже не брехня. Це мистецтво.
