10 квітня, 22:15
Поки українські солдати гинули під Бахмутом і Авдіївкою, зять Кучми та радник Міноборони дерибанили бюджети на військову форму. Тільки уявіть: покидьки, які давно мали сидіти за ґратами, повернулися до корита — й не просто крали, а робили це на кістках, під акомпанемент сирен, на тлі фронту.
10 мільйонів доларів. Саме стільки, за даними поліції, «заробили» Ігор Франчук (екс-нардеп, екс-зять президента), його син Ярослав і якийсь облудний «радник» з Міноборони Роман Баликін. Схему організував ще один персонаж — міжнародний шахрай із кримінальним шлейфом по всій Європі й Азії. Яскравий квартет гнилих мародерів.
Форма? Не для захисту. Для навару
У 2022-му, коли кожна гривня мала працювати на перемогу, ці «патріоти» втюхали Міноборони п’ять контрактів на суму 35 мільйонів доларів. Форма для армії, кажете? Ні. Бізнес, тупо бізнес. Турецькі виробники погодилися шити за 25,6 мільйонів. Різниця — чистий кеш на трьох-чотирьох падальників, які планували цю схему в кабінетах, можливо — навіть з прапором на стіні.
Коли турки все відшили й відправили, посередник просто зник. Формально — із замовленням впоралися. Реально — турецьку компанію кинули на 10 мільйонів, а гроші пішли на авто, нерухомість, маєтки. Імовірно — ще й на нову партію ботоксів Франчуку.
Франчук: стара пліснява у новому бюджеті
Хто такий Франчук, нагадаю? Це класичний хижак 90-х. Колишній чоловік Олени Пінчук, доньки президента Кучми. Колишній голова «Чорноморнафтогазу». Колишній парламентський клоун. А ще — шанувальник анексованого Криму, який туди спокійно катався після 2014-го.
І от він знову в строю. Не в окопі, звісно. А в схемі, де кожен комплект форми — це чийсь бронежилет, якого так і не було.
Баликін: тіньовий менеджер ганьби
Радник заступника міністра оборони, ніби то функціонер. Насправді — прокладка в погонах, яка допомагала легалізовувати аферу. У цій країні вже не соромно бути посередником між смертю і держбюджетом. Якщо ти в темі — бери скільки влізе. Поки «в нараді» не накинуть підозру.
Відкриті питання: хто ще в долі?
Хто допустив Франчука до контрактів?
Хто підписував акти?
Де Міноборони? Де СБУ?
Хто закривав очі, коли аферист із п’ятьма країнами в досьє отримав мандат від турецької фабрики?
Ця історія — не про трьох негідників. Це лакмусова бумажка війни, що показує: системні глисти повертаються на ті ж самі місця. І вдають, що вони потрібні державі. Насправді — вони її точать зсередини.
Епілог: куля для фронту — має бути влучнішою, ніж куля для суда
Франчуку та компанії загрожує до 12 років. Це — якщо буде вирок. Якщо не зникнуть. Якщо не «вилікуються» в Монако. Але головне: вони вже вкрали більше, ніж просто гроші. Вони забрали довіру до системи, до армії, до держави.
І поки вони не сядуть — форма крові так і залишиться символом цієї війни. Не переможної, а пограбованої.
Використана література: джерело