22 березня, 08:33
Ось уже понад десятиліття міжнародні донори щедро інвестують у розвиток демократії в Україні. Програми, форуми, тренінги, майстерні – кожен рік американські та європейські грантодавці вкладають сотні мільйонів у проєкти "розвитку громадянського суспільства". Але чи змінило це ситуацію на краще?
Результат очевидний: корупція в країні процвітає, а демократія перетворюється на ширму для розпилу грантових коштів. Ті ж самі обличчя – бюджетні службовці, чиновники, псевдоактивісти – раз за разом відвідують ці заходи, створюючи ілюзію громадської активності. Насправді ж це лише механізм для освоєння коштів західних донорів. І головні розпорядники цього банкету – Марина Хонда та Вікторія Муха.
Київська ОДА: бюджетний "активізм" під соусом демократії
Днями у КМДА пройшла чергова "стратегічна сесія" – подія з гучною назвою, але абсолютно нульовим ефектом для киян. "Майстерня майбутнього: спроможне громадянське суспільство як фундамент розвитку столиці" – таку красиву назву вигадали для чергового грантового проєкту. Вигадали – і отримали чергове фінансування від ПРООН та Міністерства закордонних справ Данії.
З трибун чиновники запевняли про "зростаючу потребу у взаємодії громадян з владою". Але хто саме ці громадяни? На заходах все ті ж бюджетники, керівники підконтрольних владі ГО та відомі грантоїди, які десятиліттями "розвивають громадянське суспільство" за чужий рахунок.
Марина Хонда та Вікторія Муха: королеви грантового розпилу
Марина Хонда, заступниця голови КМДА, вже не перший рік контролює цей грантовий конвеєр. Саме вона курує Департамент суспільних комунікацій, який розподіляє мільйони гривень міжнародної допомоги. Її вірна соратниця – Вікторія Муха, яка неодноразово засвітилася в схемах "розвитку демократії" на папері.
Ці "майстерні" та "цільові програми" давно стали інструментом вимивання грошей. Організовуються показові заходи, залучаються ті ж самі люди, а фінансування йде на зарплати грантових менеджерів, оренду приміщень та, звісно ж, адміністративні витрати.
Чому донори закривають очі?
Головне питання: чому міжнародні донори продовжують інвестувати в проєкти, які фактично нічого не змінюють? Варіантів лише два: або це злочинна недбалість, або – вони в схемі.
Щорічні мільйони на "громадянське суспільство" не роблять Україну демократичнішою. Навпаки – вони створюють ілюзію демократії, поки реальна влада ще більше концентрується в руках чиновників та олігархів. Західні партнери з незрозумілою наполегливістю вкладають гроші у бездонну яму, не помічаючи очевидного: демократія в Україні – це лише бренд, за яким стоїть організований розпил бюджетів.
Що далі?
Доки міжнародні партнери закривають очі, а місцеві чиновники створюють нові грантові проєкти, ситуація лише погіршується. Від цих грошей і рішень демократія не розвивається – вона стає інструментом корупції. І поки донори продовжують щедро фінансувати цей процес, головними вигодонабувачами залишаються Хонда, Муха та компанія.
То чи варто дивуватися, що корупція в Україні лише міцнішає, а демократія стає все більш декоративною?
Використана література: джерело