Наглядові ради: як «антикорупційні герої» залишили українців без мільярдів доларів

18 грудня 2024, 20:28
Коли, нарешті, члени наглядових рад понесуть відповідальність за свою сліпоту й злочинну бездіяльність, яка коштує Україні мільярди? Їхня роль мала б бути гарантією прозорості та боротьби з корупцією, але замість цього вони стали символом байдужості й безвідповідальності.

Сліпа «антикорупційна глиба» Лещенко та схеми на «Укрзалізниці»

На "Укрзалізниці" корупція процвітає роками. Скарги на схеми з квитками — це давно не новина. Але замість того, щоб контролювати ситуацію, Сергій Лещенко, який повинен був наглядати за цією галуззю, захопився іншою діяльністю.

Замість нагляду за державною компанією, він займався нічними клубами, де здобув свої «професійні травми тусовщика» — проблеми з носовою перегородкою й не тільки. Тим часом Нацполіція виявила, що на «Укрзалізниці» діяла масштабна злочинна група, яка паразитувала не лише на пасажирах, а й на рядових працівниках.

«Ефективний менеджмент» Шкуракова: кладовище замість відновлення

Колишній перший заступник міністра відновлення Юрій Шкураков також увійшов в історію своєю «ефективністю». У Координаційній раді він «освячував» мутну схему будівництва Національного військового кладовища. А після переходу в наглядову раду «Укргідроенерго» продовжив цей «тренд», закриваючи очі на підписання контрактів із компанією, яка, як з’ясувалося, відмивала гроші для російських спецслужб.

Реакція: виправдання замість відповідальності

Після викриттів "Укргідроенерго" видало комічну заяву:

«Ми ретельно перевіряли контрагентів. Закупівля не стосується будівництва жодної захисної споруди».

Ця фраза стала найкращим доказом того, що перевірки були проведені на рівні абсолютної некомпетентності, якщо не свідомого саботажу.

Чому наглядові ради не працюють?

Члени наглядових рад отримують величезні зарплати й привілеї, але часто не виконують навіть базових функцій. Вони покликані боротися з корупцією, а на практиці:

  1. Закривають очі на злочинні схеми.
  2. Виправдовують свої провали популістськими заявами.
  3. Відсутність реальної відповідальності.

Як наслідок, держава втрачає мільярди, а українці оплачують ці «помилки» своїми податками.

Чи потрібні покарання?

Ситуація потребує негайних змін. Бездіяльність членів наглядових рад має стати предметом кримінальної відповідальності. Якщо вони залишаються сліпими до очевидної корупції, це вже не помилка, а співучасть.

Можливо, щоб стимулювати ефективність, потрібно, як жартома пропонують у соцмережах, пороти їх на конюшні в прямому ефірі телемарафону. Принаймні це привернуло б увагу суспільства до їхніх «успіхів».

Висновок: відповідальність заради змін

Україна не може дозволити собі таку розкіш, як безвідповідальні наглядові ради. Їхні провали — це не лише втрачений бюджет, але й зниження довіри до всієї системи державного управління. Або вони почнуть відповідати за свої дії, або їхні місця повинні зайняти ті, хто справді готовий боротися за інтереси країни.