4 травня, 09:01
Заступник начальника департаменту міжнародного-правового співробітництва Офісу генпрокурора Петров Дмитро Васильович – в органах прокуратури почав працювати з 2006 року, одразу після завершення навчання в Національній академії прокуратури.
В грудні 2011 року був призначений прокурором Коропського району Чернігівської області наказом на той час Генпрокурора Віктора Пшонки – після цього його кар’єра стрімко пішла вгору. І вже в листопаді 2014-го отримав посаду в Генеральній прокуратурі України, де протримався аж до 2019 року…
Та якщо ви подумали, що Петров позбувся посади в Генпрокуратурі з зв’язку з приходом нової влади, то помиляєтесь. Він провалив переатестацію, точніше: не являвся на тестування й екзамени під приводом госпіталізації в лікарні. Атестаційна комісія давала йому декілька шансів пройти екзамени, проте прокурор «настирно продовжував» хворіти відповідно до призначених нових дат своєї переатестації. Врешті-решт, терпець урвався і його звільнили. Згодом, в 2020-му Дмитро Петров намагався поновитись через суд, але Феміда в обличчі Київського окружного адміністративного - виявилась невблаганною… От так і Дмитро Петров залишився за стінами Генпрокуратури – яку так мріяв очолити все своє життя.
Після звільнення і невдачі з поновленням, Петров більше двох років невідомо чим займався, можливо насолоджувався маєтками та масово скуповував згадані земельні ділянки… Змінилось все 4 січня 2022 року – він працевлаштувався в Управління державної міграційної служби в Житомирській області. За два місяці домігся переведення до Центрального міжрегіонального управління ДМС в Києві, і вже в грудні 2022-го там же - став цілим третім Заступником начальника… до речі, цю посаду створили спеціально під нього, поки вирішувалось питання повернення в прокуратуру…
І ось, «ура – цей день настав» ❗️ в листопаді 2024-го Феміда «підморгнула» пану Дмитру Петрову! Після чергової спроби оскарження, суд “несподівано” став на його бік - визнавши звільнення незаконним, зобов’язавши прокуратуру поновити його на посаді з виплатою компенсації за “вимушений прогул” у розмірі близько 1 млн грн.
Але саме тут і виникає чи не найбільше питань, одне з яких - яким чином під час призначення в Офіс Генпрокурора «славнозвісному» прокурору Петрову вдалося обійти обов’язкову перевірку доброчесності? А як же: аналіз декларацій, перевірка відповідності доходів до наявного майна? Що з перевіркою НАЗК на предмет можливих корупційних порушень?
З вище зазначеного обґрунтованого фактажу очевидно, що при перевірці – Петрову мали дати чітку відповідь НІ, повернення не можливе. Проте, складається враження що «все було на мазі», ніхто його не збирався перевіряти і т.д.
Відповідно, численні журналісти та активісти дізнавшись про такий ганебний «камбек» - одразу ж підняли хвилю публічного невдоволення, яке переросло до апелювання в Генпрокуратуру, НАЗК та інші контролюючі органи. Та у відповідь відбулось напевне найогидніше, що можна було очікувати… замість як мінімум відсторонення - НАЗК у швидкому режимі прибрало з публічного доступу декларації Дмитра Петрова. Так би мовити плюнули суспільству прямо в обличчя – вказавши, що немає чого простому люду мішати діяльності прокурора «аля Пшонка-стайл 2.0».
Вдумайтесь! Замість того аби навести порядок та убезпечити органи прокуратури від працівника з можливими корупційними ризиками на сотні мільйонів гривень – його банально взялись покривати! Хоча, а можливо й дійсно його просувають на Генпрокурора… тим більше, майна як в Пшонки…
Проте, маленька надія все ж таки є! Вищий антикорупційний суд зобов’язав НАБУ відкрити кримінальне провадження відносно Дмитра Петрова за ст. 368-5 КК України, мова про незаконне збагачення. І ще одна справа відкрита в ДБР за тією ж таки 368-5, а також за ч.3 ст.209 КК України: легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом.