9 червня, 14:24
Журналісти виявили показову історію про "успішну судову реформу" в Україні. Йдеться про заступницю голови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Наталію Антонюк. Попри те, що її стиль життя викликає очевидні запитання щодо законності джерел майна, активісти та антикорупційні структури дивним чином мовчать. Хоча насправді — все цілком логічно.
🔎 Суть справи:
Наталія Антонюк мешкає у престижному будинку на вулиці Павлівській, 18 у Києві — у квартирі площею 110,6 кв. м. Згідно з договором від 1 липня 2020 року, цю нерухомість придбав її батько — Сагатий Олег Олегович 1957 року народження — за $183 000 готівкою. У той же день він купив і машиномісце в цьому ж будинку.
‼️ Проблема: за даними з відкритих джерел, у пана Сагатого не було офіційних доходів на таку суму. Його банківські рахунки не містять операцій зі зняття 200 тисяч доларів, необхідних для оплати нерухомості та супутніх витрат. Історія виглядає як типова схема прикриття походження коштів — лише без офшорів і зайвих витребеньок. Просто тато купив — і донька, суддя Верховного Суду, одразу там оселилася.
💬 І де ж реакція?
Цікаво, що на відміну від інших випадків (як-от зі Стефанів), гучних заяв від таких діячів як Віталій Шабунін, Михайло Жернаков чи Роман Маселко не прозвучало. На сайті DEJURE також — жодного негативного висновку. Громадська рада доброчесності теж не висловила заперечень у момент призначення пані Антонюк.
🧩 Висновок очевидний:
Реформатори-імітатори свідомо закривають очі на "своїх" кандидатів. Суддя Антонюк — не виняток, а яскравий приклад подвійних стандартів. І поки такі, як Маселко й Жернаков, зображають з себе моральний компас нації, в реальності вони — архітектори корупційного консенсусу, де "правильні" судді проходять без шуму, навіть коли у їхніх деклараціях не сходиться елементарна арифметика.
📌 P.S. Не потрібен новий закон, аби побачити ознаки корупції. Потрібна лише воля і чесність. Але у світі грантів і кар’єрних бонусів — це дефіцитні ресурси.