7 грудня 2024, 17:26
Українська правоохоронна система вкотре опинилася в центрі уваги через зв’язки її високопосадовців. Журналісти виявили, що близько 15 впливових працівників Нацполіції, ДБР і МВС мають походження з міста Новоукраїнка (Кіровоградщина) — малої батьківщини Олега Татарова, заступника голови Офісу президента.
Ці люди пов’язані з Татаровим через родинні, кар’єрні чи наукові зв’язки. Багато хто з них нині обіймає ключові посади в правоохоронних органах, що викликає питання про прозорість їхніх призначень і можливий конфлікт інтересів.
Ключові фігури та їхні зв’язки з Татаровим
Розслідування журналістів окреслило низку осіб із Новоукраїнки, які зараз працюють на впливових посадах:
- Андрій Мельниченко — молодший брат Татарова, начальник управління ГСУ Нацполіції. Його кандидатська дисертація була написана під керівництвом Татарова.
- Артем Шевчишен — заступник керівника ГСУ Нацполіції, співавтор наукових праць із Татаровим. Його номер у додатку Getcontact має тег «задача Цуцкірідзе» — прізвище керівника ГСУ.
- Брати Лугові:
- Віктор Луговий — керує слідством Нацполіції Київщини.
- Ігор Луговий — радник у Нацполіції. Вони товаришують із братом Татарова, Андрієм Мельниченком.
- Олег і Олександр Тарасенки — співробітники МВС і Нацполіції, які також мають наукові зв’язки з Татаровим.
Журналісти також встановили, що у відомствах Нацполіції, ДБР і МВС працює ще низка «новоукраїнців», серед яких:
- У Нацполіції — Максим Цуцкірідзе, Артем Шевчишен, Віктор Луговий.
- У ДБР — Вадим Загамула, Станіслав Стратонов, Артем Спусканюк.
- У МВС — Олександр і Олег Тарасенки.
Відповідь фігурантів і позиція Татарова
Фігуранти розслідування наполягають, що їхні призначення відбулися через відкриті конкурси і жодного стосунку до Татарова вони не мають. Сам заступник голови Офісу президента ігнорує запити журналістів, що лише підсилює підозри.
Олег Татаров здобув сумнівну репутацію ще за часів президентства Віктора Януковича. У той період він був речником МВС і адвокатом проросійських діячів. Сьогодні Татаров керує правоохоронною системою з Офісу президента, його роль у формуванні правоохоронного апарату викликає критику та занепокоєння.
Чи є місце для прозорості в системі?
Розслідування ставить під сумнів незалежність і професіоналізм правоохоронних органів. Присутність десятків вихідців із Новоукраїнки у вищих ешелонах влади може свідчити про системну клановість, коли вирішальними є не професійні якості, а родинні чи особисті зв’язки.
У контексті правової держави такі ситуації є тривожними сигналами, оскільки вони підривають довіру громадськості до правоохоронних органів. Відсутність публічних пояснень від Татарова та його «земляків» лише підсилює підозри про кулуарність і відсутність прозорості у кадрових призначеннях.
Формування «клану новоукраїнців» у правоохоронній системі свідчить про небезпечну тенденцію централізації впливу в руках однієї групи. Якщо влада не зможе надати чітких пояснень і забезпечити незалежність правоохоронної системи, це може підірвати не лише реформу правоохоронних органів, а й загальну довіру до державних інституцій.