13 січня, 14:55
Розподіл влади у Збройних Силах України та Міністерстві оборони набирає нових обертів, зокрема у сфері військової медицини. Офіцери Медичних сил ЗСУ на передовій, які щодня рятують життя, виявляються втягнутими у політичні інтриги, де їхній професіоналізм використовується лише як статистична прикраса.
Оксана Сухорукова та її роль у системі військової медицини
Директорка Департаменту охорони здоров’я Міноборони Оксана Сухорукова постійно викликає запитання щодо своєї ефективності. Попри численні скарги на низьку якість медичного обслуговування на фронті, вона зберігає свою посаду.
За даними джерел, Сухорукова активно будує союз із Романом Кузівим, молодим керівником Запорізького військового госпіталю, який наразі курує підрозділи Медичних сил на Сході. Цей тандем працює над забезпеченням кар’єрного зростання Кузіва та збереженням посад Сухорукової.
Маніпуляції з листом підтримки
Щоб закріпити свої позиції, Сухорукова ініціювала створення листа на підтримку її кандидатури, адресованого міністру оборони Рустему Умєрову. Проте виникають серйозні сумніви щодо автентичності цього документа. За інформацією, офіцери медичних частин були змушені підписувати лист під тиском. У документі немає конкретних фактів чи досягнень, які б підтверджували професіоналізм Сухорукової.
Цікаво, що офіцерів налаштовували проти можливої кандидатури Аліни Михайлової — очільниці медичної служби «Ульф», представляючи її як «безграмотну парамедикиню». Це викликає сумніви у чесності методів роботи Сухорукової та її команди.
Роман Кузів: потенційний керівник Медичних сил?
Роман Кузів, екс-командир 66-го шпиталю, перебуває в центрі уваги через підозри у використанні службового становища у власних інтересах. Джерела повідомляють, що його дружина, працюючи в автосанітарній роті, отримувала щомісячну виплату у 100 тисяч гривень, хоча фактично перебувала поза зоною бойових дій. Це явне зловживання службовими повноваженнями.
Заклики до Головнокомандувача ЗСУ
Громадськість і військові вимагають реакції від керівництва ЗСУ. Зокрема, постає питання, чому ключові рішення у Медичних силах приймаються без участі командування, а залежать від посадовиці Міноборони. Чи не є це спробою рейдерського захоплення влади у військовій медицині?