9 квітня, 11:48
Після того як восени 2022 року «Укрнафту» вилучили у Ігоря Коломойського та передали під державний контроль, у медіа одразу заговорили про «успішну трансформацію». За підсумками 2024 року компанія відзвітувала про 16,4 млрд грн чистого прибутку. Керівництво рапортує про прозорість, зростання видобутку, покращення операційних показників і зміцнення ринкової позиції.
Проте за фасадом цього успіху криється низка незручних питань.
🔍 Аудит без довіри
Фінансову звітність компанії перевіряла маловідома компанія Crowe Erfolg, а не міжнародні аудитори з "великої четвірки" (Deloitte, EY, KPMG чи PwC). Чому «прозора» держкомпанія уникає справді незалежного контролю? Чи не означає це, що звітність — це лише зрежисована вітрина?
📉 Прибуток є, а прогресу немає
Попри мільярдний прибуток, ключові показники розвитку не демонструють стійкого зростання. Нових свердловин у 2024 році менше, ніж у 2022–2023. Інвестиції на 26 млрд грн поки не дали очікуваної віддачі. Частка газу в загальному балансі досі не покриває навіть внутрішніх потреб, а населення отримує нові повідомлення про підвищення тарифів. Це свідчить, що "успіх на папері" не дорівнює реальному покращенню.
💰 Золоті зарплати на тлі дефіциту
Директор «Укрнафти» Сергій Корецький офіційно отримує 2,25 млн грн на місяць — це 27 млн грн на рік. Його заступники — приблизно по 25 млн грн на рік кожен. І все це — на тлі нестачі газу, мільярдних боргів в енергетиці та гучних заяв про необхідність економії державних коштів.
📦 Символ нової державної економіки?
«Укрнафта» сьогодні стала своєрідною вітриною нової державної моделі управління. Але за блиском вітрини — старі схеми: прибуток іде на премії, аудит проводиться під зручні результати, а видобуток не забезпечує енергетичної незалежності.
Якщо це і є «успішна трансформація» — то яким тоді виглядає провал?