12 грудня 2025, 20:21
Велика Палата Верховного Суду частково задовольнила апеляційну скаргу судді Інни Отрош, скасувавши рішення ВККС та ВРП про її звільнення. Реакція частини «експертного середовища» виявилась миттєвою та передбачуваною: Верховний Суд оголосили «конченим».
Без аналізу мотивувальної частини. Без посилань на норми права. Без спроби зрозуміти логіку суду. Просто — вирок у соціальних мережах.
Що каже право
Принцип поваги до суду є невід'ємною складовою верховенства права. Це не питання ввічливості — це фундамент, на якому тримається незалежність судової гілки влади.
Європейський суд з прав людини послідовно розмежовує критику та образу. У рішенні по справі Tešić v. Serbia Суд зазначив: коли замість аргументів звучать образи — це вже не реалізація свободи слова, а посягання на авторитет правосуддя.
Комітет міністрів Ради Європи неодноразово вказував на необхідність розрізняти гостру критику судових рішень і тиск на суд.
В Україні Рада суддів ще 2018 року констатувала: системна неповага до суду означає невиконання державою зобов'язань із забезпечення права на справедливий суд. А стаття 129 Конституції прямо передбачає відповідальність за неповагу до суду.
Базова аксіома юриспруденції: рішення суду може не подобатись, але його належить виконувати й оскаржувати виключно у законний спосіб — без приниження інституції.
Техніка «звинуватити всіх і нікого»
Показовий момент: критики не називають прізвищ суддів Великої Палати, які ухвалили рішення. Не аналізують, хто саме був доповідачем, яка була позиція кожного. Замість цього — огульне «кончений суд».
Чому так? Бо персональне звинувачення вимагає доказів і тягне відповідальність. А образа інституції в цілому — це зручно. Ніби сказав щось гучне, але юридично — нікого конкретно не зачепив.
Справжній правозахисник, який хоче змін, називає імена та вказує на конкретні порушення. Той, хто хоче лише підірвати довіру до системи, — лає всіх скопом.
Це не боротьба за реформу. Це імітація.
Хто насправді шкодить реформі
Повага до суду — це не повага до конкретного прізвища на табличці. Це повага до закону як такого. До держави. До правил гри, які однакові для всіх.
Не можна одночасно вимагати сильного незалежного правосуддя — і власноруч підривати його авторитет щоразу, коли рішення не збігається з очікуваннями.
Особливо це стосується тих, хто позиціонує себе як «реформаторів» і «борців за доброчесність». Грантове фінансування та статус громадського активіста не є індульгенцією від дотримання етичних стандартів. Міжнародні донори підтримують реформу правосуддя — не руйнування його авторитету через образливі заголовки.
Коли людина оголошує суд «конченим», навіть не ознайомившись із текстом рішення, — це характеризує не суд. Це характеризує рівень тієї людини.
Обставини справи Отрош
За повідомленнями журналістів, після 24 лютого 2022 року Інна Отрош неодноразово відвідувала тимчасово окупований Крим та Росію. ЗМІ також писали про її робочі контакти з Андрієм Портновим — колишнім заступником голови Адміністрації Януковича, який перебував під санкціями США і був убитий у Мадриді в травні 2025 року.
Ці обставини, безперечно, викликають запитання. Але відповіді на них має давати суд — на підставі доказів, у межах належної процедури. А не самопроголошені експерти — на підставі емоцій і в межах хайпу.
Висновок
Критикувати суд — можна і потрібно. Аргументовано, з посиланням на право, з повагою до інституції.
Ображати суд, підміняючи аналіз лайкою, — означає руйнувати те, що сам нібито хочеш побудувати.
Справжня судова реформа — це культура поваги до права. Навіть коли конкретне рішення тобі не до вподоби.