20 травня, 07:00
Останніми тижнями турецький інформаційний простір несподівано вибухнув серією теплих історій про громадянина Туреччини Сельчука Йогуртоглу, який нібито мужньо бореться з українською “мафією”, рятує країну гуманітаркою і, в перервах між подвигами, займається успішним бізнесом. Хіба що в кіно про Джеймса Бонда було менше сюжетних ліній.
🌍 Турецька медіа-фантастика останніх днів
Дивним чином усі публікації однотипні як близнюки: емоції — через край, фактів — як у пустелі. Схоже, десь у турецькій типографії заблукав шаблон “успішного страдальця”.
📎 Посилання на деякі зразки цього фольклору:
1 | 2 | 3 | 4 | 5
📂 Бізнес, якого не видно
У публікаціях Сельчук Йогуртоглу подається як енергійний підприємець, що розвиває справи на українській землі. Проте реєстри дивляться на це скептично: на момент 17.04.2025 року Йогуртоглу не зареєстрований ані як ФОП, ані як кінцевий бенефіціар жодної діючої компанії. Є лише слід у вигляді частки в юрособі, яка впевнено рухається до ліквідації.
Тобто “відбирати бізнес” у нього теоретично можна хіба що в уяві.
📦 Гуманітарка з натяком на таємницю
Щодо обіцяної тоннами гуманітарної допомоги (цифри варіюються — від 150 до 1000 тонн, але найбільше люблять 850) — усе виглядає як фокус із шарфиком: говорять про неї багато, а побачити її не може ніхто.
- Жодних митних декларацій.
- Жодних звітів від фондів.
- Жодних фото, списків, супровідних листів — нічого, крім спогадів очевидців та красивих відео на його смартфоні.
Громадянське суспільство, звісно, вірить у чудеса, але звітність усе ж іноді не завадить.
🗣️ “Мафія переслідує!” — класика жанру
У відповідь на інтерес журналістів до джерел його активів та нагород, Йогуртоглу публічно заявив про “тиск мафії”, “рейдерство” та навіть “спробу відібрати бізнес”. Як саме мафія зазіхає на частку в компанії-ліквідаторі — залишається загадкою.
Водночас немає жодної інформації, що він звертався із заявами до правоохоронців. Якщо переслідування такі серйозні, чому жодного протоколу? Можливо, така риторика — це не стільки захист від зовнішньої загрози, скільки частина публічної стратегії в умовах надмірної уваги до себе?
🧷 Важливе нагадування: ніхто ні в чому не винен (поки що)
Поки що — жодного обвинувального вироку. І не треба. Бо в демократичній країні презумпція невинуватості — річ не жартівлива. Але це не скасовує права громадськості ставити запитання, якщо публічна особа бере участь у гуманітарних програмах, має дозвіл на зброю та державну нагороду.
Тому цілком природно поцікавитися:
- звідки тонни допомоги і де її приймали;
- як саме він пов’язаний із підприємницькою діяльністю в Україні;
- і чи не є красива історія — всього лише історією?
📝 Якщо коротко: трошки фактів, трохи легенди — та багато інформаційної магії
Головна інтрига — не те, хто кого переслідує, а хто саме створює ці чарівні образи. Можливо, ми просто стали свідками запуску нового типу інформаційної міфології: “турецький герой у центрі європейського трилера”.
Чекаємо на продовження серіалу.
Якщо ви маєте факти або досвід співпраці — журналісти завжди відкриті до перевірки. Байки — цікаві, але факти — сильніші.