Як масажисти та коханці стають чиновниками: кейс Олени Хотенко та Олександра Артем’єва

10 січня, 19:07
Українська політика та державна служба не раз ставали полем для розгортання сумнівних історій, коли на посади потрапляли люди без належного досвіду, але з правильними зв'язками.

Останній скандал із ексголовою Сумської податкової служби та депутаткою Рівненської міськради від партії «Слуга народу» Оленою Хотенко став ще одним яскравим прикладом цієї ганебної практики. Хотенко намагалася влаштувати свого таємного співмешканця, масажиста Олександра Артем’єва, на державну службу, використовуючи старі зв'язки.

Як масажист став податківцем

Подача Артем’єва на посаду в головне управління ДПС у Київській області виглядає як спроба Хотенко закріпити свою людину у ключовому відомстві. Артем’єв отримав посаду, але звільнився вже через місяць роботи — поспішне рішення, яке викликало підозри щодо його справжньої ролі в структурі податкової. Звільнення відбулося 26 листопада 2024 року, однак статус «гаманця» Хотенко для Артем’єва залишився незмінним.

Спроба його інтеграції саме до управління ДПС у Київській області вказує на те, що Хотенко прагнула створити платформу для подальших махінацій, використовуючи довірену особу.

Старі зв’язки — нові можливості

Ключем до розуміння цієї історії є давні стосунки між Оленою Хотенко та нинішньою керівницею ГУ ДПС у Київській області Юліаною Козаченко. Їхні кар’єри тісно перепліталися в Запорізькій податковій службі у 2014-2016 роках. Хотенко обіймала посаду заступника начальника ГУ ДФС у Запорізькій області, а Козаченко поступово виросла до начальниці обласної податкової. Зв’язок між ними очевидний, адже обидві побудували кар’єри в одній структурі й одночасно працювали під керівництвом Олексія Кавиліна.

Кавилін, у свою чергу, є ще однією важливою фігурою цієї історії. Після переведення Кавиліна до ГУ ДФС у Київській області у 2016 році, Хотенко, попри те, що мешкає в Рівному, продовжувала підтримувати зв'язки з податковою Київщини через участь у громадській раді при ГУ ДФС. Спроба працевлаштування Артем’єва в Бучанському відділі перевірок платників може свідчити про підготовку «інфраструктури» для майбутніх схем.

Типова схема або новий рівень нахабства?

Історія Хотенко та Артем’єва — не перший випадок, коли можновладці намагаються влаштувати близьких людей на державні посади. В українській політиці відомо чимало прикладів, коли «посіпаки» — масажисти, водії, тренери, або навіть коханці — ставали чиновниками чи депутатами. Зокрема:

  • Водії та охоронці. Відомі випадки, коли близькі до політиків люди отримували посади помічників чи навіть керівників структур, не маючи відповідного досвіду.
  • Родинні зв’язки. Дружини, чоловіки, діти та інші родичі часто обіймають керівні посади в державних структурах.

Що далі?

Попри звільнення Артем’єва, цей випадок вказує на глибоку системну проблему в українській державній службі. Використання старих зв’язків та протекція — це не лише етичний виклик, а й загроза ефективності роботи державних органів. Питання залишається відкритим: чи здатне суспільство протидіяти цим явищам, чи продовжить спостерігати, як державні посади стають розмінною монетою в руках впливових персон?